Хрест у селі сто літ тому поставили на честь перемоги над холероюМинають століття, а пам'ятний знак люди шанобливо доглядають

Хрест у селі сто літ тому поставили на честь перемоги над холерою

Культура

І сьогодні біля нього моляться за зцілення від страшних недуг

У селі Чаруків Луцького району Волині на пагорбі стоїть незвичний пам’ятний знак, увінчаний хрестом. Його у далекому 1893 році встановили на честь… «визволення від холери». І сьогодні до цього хреста приходять люди. Хтось – аби підбілити-підфарбувати, а хтось – зі стрічкою чи рушником, підносячи молитви до Господа, аби змилостився і зцілив від недуг.


У часи Російської імперії село Чаруків було центром однойменної волості. До місцевого храму приходило багато богомольців з навколишніх сіл. Тут була глибоко релігійна громада. І коли селян в околиці почала косити чума, вони ревно молились, аби напасть відступила. Врешті, коли пошесть було переможено, люди на знак подяки Господу встановили цей хрест. Спереду викарбувано, що споруджений він від церковного приходу, місцевої влади та селян села Чарукова в пам’ять про 1793-1893 роки і позбавлення від холери в околиці. А ззаду вибито піснеспів Світильний на свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста: «Хрест – охоронитель усієї Вселенної; Хрест – краса Церкви; Хрест – царів держава; Хрест – вірних утвердження; Хрест – ангелів слава і демонів ураження…»
– Цей пам’ятний знак селяни побудували на колишньому церковному подвір’ї, – розповідає отець Ігор Скиба, настоятель храму Святої Параскеви села Чарукова. – Він зберігся до наших днів, а ось церква, на жаль, ні. Її було спалено під час Другої світової війни. У храмі засів німецький снайпер, і радянські війська вистрелили по ньому з танка.
Частина святої обителі вціліла. Але в 50-х роках минулого століття її розібрали. Із залишків церкви, за переказами селян, узялися будувати… свинарник. Звели стіни й накрили, але поросят так і не встигли запустити. Бо якось розгулялася негода з громом та блискавкою – й спопелила споруду. Бог не допустив осквернення храму… Нову церкву люди почали зводити у 1989-му, а перше богослужіння провели через три роки.
– Ми з парафіянами час від часу проводимо біля того хреста молебні, – каже отець Ігор. – Востаннє велелюдно молилися там за Чаруків три чи чотири роки тому.
А ще селяни дбають про те, аби їхній пам’ятник-оберіг був завжди чистенький, прикрашений. Люди, які живуть навпроти, розповідають, що не раз біля чаруківського хреста зупиняються зовсім чужі, вішають на нього стрічки й молитовно перед ним складають долоні. Та й самі селяни не оминають святиню, коли з кимось біда. Вірять, що щиро проказана молитва біля хреста приносить полегшення.
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область
Фото автора

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!