Вчора Верховна Рада проголосувала за проект закону «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», який дає старт медичній реформі. Документ підтримали 242 депутати. Прийнятий законопроект багато у чому відрізняється від того, який пропонувало на Міністерство охорони здоров’я України, адже йому протистояли значні сили, зокрема і фармацевтичне лоббі.
Міністерству вдалося відстояти саму філософію реформи. Зокрема це стосується оплати за послуги та договірних стосунків з медичними закладами. Держава гарантує кожному українцю стандартний пакет медичних послуг та ліків. Також залишилося положення про створення Національної служби здоров’я України, яка виступатиме замовником медичних послуг і формуватиме цінову політику незалежно від лікарень, місцевої влади та самого МОЗу. У розвиток цього парламент також минулого четверга ухвалив зміни до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів, ліквідувавши закладення щорічної медичної субвенції у Держбюджеті. Однак передбачено перехідний період на два наступні роки, протягом яких Кабмін зможе фінансувати забезпечення окремих видів медичних послуг та лікарських засобів на вторинній, третинній та спеціалізованих ланках.
Також у законі залишено реформування документообігу у медицині й перехід до електронної системи e-Health, яка дасть можливість медикам оперативніше опрацьовувати історію хвороб пацієнтів і приймати швидкі рішення.
На жаль, вилучено поняття про співоплату за медичні послуги. Передбачаються тільки послуги, які держава покриває на 100% і послуги, які пацієнт оплачує повністю. За задумом виконувача обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, механізм легального внесення співоплати за медичну послугу мав би подолати корупцію у медицині. Адже ні для кого не секрет, що за все «безкоштовне» ми так чи інакше платимо.
Не зуміло міністерство відстояти й вкрай важливе положення про запровадження міжнародних настанов. Воно передбачало прийняття української медициною міжнародних медичних протоколів, що дозволило б швидше переймати нові технології і економити кошти на відправку пацієнтів на закордонне лікування. Цю позицію дуже обстоювала Уляна Супрун, адже міжнародні настанови – це медичні знання, які здобуті у світі у ході медичної практики та наукових досліджень, і які запровадженні у повсякденну роботу лікарів у провідних державах. Опоненти намагалися внести у закон положення про «підтвердження» міжнародних протоколів у вітчизняних інститутах та інших установах. Зрештою норму взагалі провалили.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!