Красива жінка з витонченими рисами, схожа на голлівудську актрису. Їй судилося завоювати серця двох чоловіків, які відіграли помітну роль у новітній історії України. І при цьому залишитися маловідомою в тіні їхніх потужних особистостей.
Про зворушливу історію кохання волинянки Світлани Калецької та військового з Рівненщини Сергія Копищика «Вісник+К» розповідав своїм читачам у номері газети від 22 грудня минулого року.
Днями на Любешівщині одружився захисник України Ростислав та його кохана Аміна.
Минулого тижня Україна повернула 144 полонених військових. З них – 95 захисників «Азовсталі». Це бійці, які мають важкі поранення. Серед звільнених – киянин Володимир Дейнека. Усі місяці війни і полону його чекала наречена Аліна.
Служба безпеки України оприлюднила нетипове відео полоненого росіянина. На ньому російський загарбник, родом із північної Осетії, телефонує своїй дівчині з українського Бердичева і… говорить, що здався в полон. «Я зробив, як ти просила: склав зброю і здався в полон українським військовим.
Прикордонники Волинського загону виявили неподалік українсько-польського кордону на ділянці відділу «Рівне», що на території колишнього Любомльського району, чоловіка та жінку, які мали намір незаконно потрапити до країн ЄС. Правоохоронці з’ясували, що затриманими є громадяни Алжиру.
Такі сяючі очі, як у Сергія Коваля, коли розповідає про свою дружину, побачиш не в кожного чоловіка. Він гордиться, що знайшов щастя, незважаючи на діагноз – дитячий церебральний параліч. У Наді Семенюк із села Товпижин на Демидівщині теж з народження страшна болячка – іхтіоз.
Ігор Галлі мріє об’їздити увесь світ! Він вже мандрував Замбією, Танзанією, Пакистаном, Китаєм, Зімбабве, був на Балі, в Італії, Франції, Швеції, Білорусі та Казахстані, відвідав Ботсвану, Лесото, Бурунді та інші маловідомі багатьом країни. Привів його шлях і в Україну.
Коли Інна прийшла у село Гороховище, тоді Любомльського району, до свого чоловіка Миколи Мартинюка, скільки то мови навколо було! Перешіптувалися: «Дивись, яка вона молоденька. Молодша на 34 роки! З Луцька до Кольки приїхала…» Жінка не зважала. Минуло двадцять літ.
Через 60 літ їхні нащадки знайшли родину своєї мами на Рівненщині Військовополонений француз Жозеф Валлєт та українська остарбайтерка Надія Трачук зустрілися у нацистському концтаборі Равенсбрюк, що неподалік Берліна, відомому як «Жіноче пекло».
Пісня «Ніч яка місячна, зоряна, ясная…» вже давно стала народною. Але написав її не народ, а відомий український драматург Михайло Старицький. І в оригіналі вона звучала не зовсім так, як ми співаємо нині.
У Києві в День святого Валентина, 14 лютого, пара закоханих Олександр та Вікторія вирішила перевірити свої почуття і прикувала до своїх рук ланцюг, з яким спробує прожити кілька місяців. Процес зафіксували представники Книги рекордів України. Про це повідомляє ТСН.
Історією знайомства з коханою Олександрою поділився керівник патрульної поліції Волинської області Андрій Крутень. Про це - у публікації «ОБРУЧКА СЕРЕД ЦУКЕРОК І КОХАННЯ З ПЕРШОЇ КУЧУГУРИ: ІСТОРІЇ ЗНАЙОМСТВ І ЗАРУЧИН ВІДОМИХ ПАР У ЛУЦЬКУ» на сайті Волинські новини.
От буває, дивишся на пару і диву даєшся де вони один одного знайшли. Ніжні погляди, лагідні розмови… Чудова подружня пара, сповнена любові й добра одне до одного.
Любов завжди творить дива і створює непересічні історії, коли двоє закоханих йдуть один за одним навіть на війну, прямісінько під обстріли... Таке кохання спалахнуло і між відчайдушною українкою Іриною та бійцем АТО Володимиром.
Галя нарешті закінчила свою роботу, вимкнула комп’ютер, і лише тоді зрозуміла – вона залишилася в офісі остання. «Ну, правильно, сьогодні ж Святвечір, сімейне свято», – сумно подумала. Якась іронія долі: з дитинства її найзаповітнішою мрією було вирватися з батьківського дому. І що тепер?
Вона зустріла його випадково через 17 років і не впізнала – скаліченого, після страшної травми голови і складних нейрохірургічних та пластичних операцій. Це був Руслан Абросімов – її перше кохання – колись красивий міцний юнак, а тепер майже безпорадний чоловік з інвалідністю.
Дні для Іри стали одноманітними і сірими. Ходила, наче в тумані. Готувала їсти, прибирала, поралася по господарству, як робот. Нічого її не радувало, не тішило, навіть милі смішні витівки маленького Мишка. Вкладала його спати, а сама знову і знову, наче намистинки, перебирала свої спогади.
