Богдан Тленюк із Тернопільщини працював у мирному житті водієм. Після героїчної оборони кіборгами Донецького аеропорту вирішив підтримати українських захисників, пішов добровольцем на фронт, був учасником АТО.
На Рівненщині є унікальне село, в якому народжуваність у 2 рази перевищує смертність. У селі Борове населення - майже 3 тисячі. З них понад тисяча - це діти, відтак більшість сімей є багатодітними.
«З того часу минуло чотири роки. Життя після трансплантації є і воно може бути яскравим», — каже сьогодні жителька Каменя-Каширського Наталія Олійник.
Історія львів'янки, яка у 2016 році пішла на фронт, а нині воює разом з чоловіком та сином.
Сергій - старший сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу. Нині служить в одній з механізованих бригад, що виконує завдання в районі проведення ООС.
Пронизливі очі нашого бійця зазвичай дивляться в приціл, а рука ніколи не хибить. Він сам визначає цілі, і завжди досягає їх. Він воює вже 5 років – за майбутнє своїх дітей, і за майбутнє України, в якій вони житимуть.
Жителька Кропивницького Людмила Філяренко перехворіла грипом у 26, але навіть подумати не могла, що наслідки хвороби будуть такими тяжкими.
Історія колишнього наркомана Василя Сенеджука з Івано-Франківська, який переміг залежність та заснував громадську організацію, аби боротися із пропагандою наркотиків.
Старший сержант Сергій Кузик на війну потрапив улітку 2014 року за мобілізацією. Після підготовки на полігоні його та ще групу військових направили до одного з батальйонів, що утримував бойові позиції неподалік Маріуполя.
Українка Маріанна Кайя чотири роки живе в Ізмірі з чоловіком та донькою.
Андрія нічого не пов'язувало з військовою справою, аж поки випадково не побачив один сюжет по телебаченню.
Волинянин Дмитро Киричук, щоб захищати Україну від окупантів, взяв кредити та купив усе необхідне.
Майстер із Маневиччини створює всюдиходи, які подолають будь-які замети.
Історію свого нелегкого життя розповіла найстаріша жителька села Топільне – Шадойко Єва Давидівна.
Військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Данило розповів свою історію, чому він пішов на фронт.
"Не здаватися попри все" – девіз семирічної Поліни Чубенко, яка перемогла рак.
– Та ти мачуха, а не мати. Як тобі не соромно?! Двох рідних дочок вигнати з хати. Одна вагітна, інша з дитям на руках. І куди ж їм тепер піти, бідовим? Зіна дочекалася, коли братова закінчить репетувати, і спокійно промовила: – То забирай їх до себе. – Це ж з якого переляку?! – вискнула.
У Києві жінка знайшла на вулиці і врятувала чоловіка, якого злочинець кинув на узбіччя вмирати.
