П’ятикласниця Юля Міркевич надіслала в редакцію «Вісника+К» лист про свого загиблого батька Трохи більше чотирьох сторінок, списаних гарним дитячим почерком. У них вмістилося практично все таке ще недовге життя дівчинки. Життя, сповнене любові, переживань і, на жаль, непоправних втрат.
На сучасному етапі війни Україна не може перестати боротися проти окупантів і повинна воювати до останнього. Відмова від боротьби може призвести до фізичного знищення українців як нації росіянами.
«Один у полі не воїн» – фраза не про Сергія Споденюка із Житомирщини. 14 днів він сам утримував позицію під Кліщіївкою на Донеччині. Сергій Споденюк до вторгнення росіян працював на землі. З військовою службою 36-річний чоловік своє життя пов’язувати і не думав.
Від війни страждають не тільки люди, а й тварини. Яскравий тому приклад – історія корови Мані, яка встигла стати зіркою телеекрану. Сьогодні корівка живе у спокої і теплі у хліві поруч з іншою худобою родини Сидоруків.
До редакції зателефонувала жителька села Колодяжне Ковельського району, яка не хотіла називатися, але дуже попросила зреагувати на її прохання.
Настоятель храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії ПЦУ Михайло Мельничук у селищі Маневичі не лишень доносить до людей слово Боже. Він активно допомагає Збройним силам України.
11 листопада минає рік, як українські війська зайшли у Херсон. 8 місяців і 18 днів місто перебувало в окупації. Стільки радості, щасливих сліз тоді було! Нині рашисти за них жорстоко мстять херсонцям. Практично жодного дня без обстрілів.
Під час війни чимало наших людей виїхало за кордон. Хтось дійсно постраждав від окупантів і тому мусив втікати, але, будьмо чесними, є багато таких, які закрили вдома хати і поїхали шукати краще життя в Європі. Бо ж там всіх оформляють біженцями ще й хороші виплати дають.
Ольга Харлан продала на аукціоні унікальну ляльку Барбі, яку три роки тому компанія-виробник «Маттел» створила в єдиному екземплярі за прототипом Ольги ексклюзивно для неї. Вона стала першою українкою, яка отримала таку ляльку. Найвищою ставкою за лот стали 10 тисяч 400 доларів від покупця з Італії.
Підступний напад росії на Україну відкрив очі на багато речей, про які люди раніше й не замислювалися. Чи можна, наприклад, спокійно спати, коли твою Батьківщину знищує країна, на яку ти все життя працюєш?
Історія мешканки невеличкого харківського села Дементіївки Віри Чернухи вражає. У ній – про силу духу і любов до батьківської землі, що допомагає виживати навіть у нелюдських умовах війни. Бабі Вірі – сімдесят шість.
Влітку президент України Володимир Зеленський сказав, що вірить у перемогу у війні до наступного саміту НАТО. Цей саміт запланований на середину 2024 року.
Уже майже рік, як малі школярики з міста Володимир, що на Волині, об’єдналися задля доброї справи – вони збирають енергетичні набори із сухофруктів, цукатів, горіхів та цукерок і відправляють їх українським бійцям.
Людмила Домніч родом із Донеччини. Там народилися її діти. Згадує, як плакала від радості, коли брала на руки свою першу новонароджену донечку. І в той же час серце краялося, бо поруч ревіли на весь пологовий двоє покинутих малюків: мами від них відмовилися.
Нема нічого страшнішого, ніж хоронити своїх дітей. За останні 20 місяців тисячі українських батьків втратили синів і доньок. Все, що вони можуть нині зробити – це зберігати про них пам’ять.
Вся країна бачить, якими повертаються з полону наші воїни – шкіра і кістки, ніби з концтабору. Вони радіють найпростішим речам. Мурашки по тілі від фото, на якому військовий просто тримає яблуко. В його очах – сльози і біль.
Якби не Івано-Франківськ, Тернопіль, Львів та інші регіони Західної України, країни не було б.
Олександр Іванцов на позивний «Схід» – єдиний воїн, кому вдалося вибратися із захопленої ворогом «Азовсталі» у Маріуполі. Його історія вражає. Олександр народився в Луганську, брав участь у проукраїнських рухах уже після окупації.
