Загинув на мамин день народження

А поховали кіборга на його 25-річчя Мама до кінця життя не забуде той день, коли син їхав на війну. Обоє плакали так гірко, ніби відчували: прощаються назавжди. Вони й справді бачилися тоді востаннє. Бо вже через місяць мама цілувала мертве синове обличчя, падала у невимовному горі на його труну.