Колаж Людмили ГОЖКО
Невигадана історія

Живі... мерці

23 жовтня 2016, 09:29
0
0
Сподобалось?
0

У летаргічний сон найчастіше впадають «істеричні» жінки

   Чи знаєте ви, що іноді сон триває не 7-10 годин, а значно довше – кілька днів, тижнів, місяців й навіть роки? Такий сон отримав назву летаргічний. Людина в цьому стані нагадує мерця, адже всі життєві процеси настільки уповільнені, що їх важко вловити. Тиск падає, серцебиття майже не чутне, а дихання невловиме. Не дивно, що в минулому хворі у летаргічному стані, без ознак життєдіяльності та серцебиття, помилково визнавалися мертвими й були поховані живцем.

Для «воскреслих» – дзвони у морзі

Летаргічний сон назвали страшною хворобою, причини якої ніхто не знає, вона може виникнути спонтанно, а повторюватися кілька разів у житті. Вперше гостро ця проблема зазвучала під час та після Першої світової війни – між 1916 і 1927 роками. У надприродний сон часто впадали вояки та жителі прифронтових міст. Пізніше на летаргію стали хворіти переважно жінки. Причому, абсолютно не важливо, якого віку. Медики зрозуміли, що феномену необхідно дати назву, і так він став відомий як Encaphilitis Lethargica. У перекладі це звучить приблизно так: запалення мозку, яке робить вас втомленим.
Медики намагалися дати цьому явищу якесь логічне пояснення. Наприклад, деякі вказували, що мова йде про вірус, який вибирає переважно жінок, інші звертали увагу на те, що в той час панувала іспанська лихоманка, яка і могла призводити до таких наслідків. Дехто був у своїх припущеннях категоричним: хвороба вибирає «істеричних жінок», які часто піддаються стресам й не вміють керувати собою. Проте розгадати таємницю так і не вдалося. Невдовзі випадків захворювання летаргічним сном стало значно менше. Пізніше були описані стани летаргії, що виникли після сильних ударів по голові, автомобільних катастроф, від стресу після втрати близьких людей й навіть в результаті пологів!
У сучасній медицині такий термін як «летаргічний сон» майже не застосовується. З огляду на те, що подібний стан зустрічається досить рідко, вивчення його вкрай утруднене. Проте, відомо, що летаргія може проявлятися по-різному. В одних випадках у хворого спостерігаються слабкі ознаки життя, зокрема тремтіння повік. А в інших летаргічний сон дійсно дуже схожий на смерть: риси обличчя загострюються, губи стають мармурового кольору, очі мутніють, тіло клякне, шкіра блідне і холоне, серце практично не б’ється. Також припиняється реакція зіниць на світло, і навіть сильні больові подразники не викликають реакції. Тож колись таких людей вважали мертвими і, зрозуміло, ховали.
Прийшовши до тями в домовині, «покійник» намагався вибратися й врешті вмирав страшною смертю. Підтвердженням цьому стали розкопки окремих могил, коли було виявлено «господарів» трун у зовсім іншому положенні від звичайного при похованні.
Цікаво, що у 1772 році відразу в декількох європейських країнах було законодавчо обумовлено, що ховати покійників можна лише на третій день після констатації смерті. А в Америці наприкінці ХІХ століття подекуди випускали труни, влаштовані так, щоб «небіжчик», прокинувшись, зміг підняти тривогу. В Англії, наприклад, був прийнятий закон, що в кожному холодильнику в морзі має знаходитися дзвін з мотузкою на випадок, якщо раптово «воскреслий мрець» прийде до тями.

Гоголь прокинувся в могилі?

В історії збережено безліч фактів, що підтверджують це незвичайне явище. Так, відомо, що великий італійський поет ХІV століття Франческо Петрарка після важкої хвороби на кілька днів впав у стан летаргії. Оскільки він не подавав жодних ознак життя, його вважали померлим. Поетові пощастило, що він встиг прокинутися під час похоронної церемонії. Було йому тоді всього 40 років. Після цього Петрарка прожив ще три десятиліття!
А от випадок з українським письменником Миколою Гоголем досить суперечливий. Відомо, що він (як і чимало інших відомих людей – Нобель, Цвєтаєва, Шопенгауер) страждав боязню бути похованим живцем, і про це знали близькі люди. Микола Васильович помер у 1852 році. Проте у 1931-му під час ексгумації тіла великого письменника було виявлено, що голова покійного була повернута набік, а обшивка труни зсередини… порвана. Це дало привід для поширення чуток, що Гоголь таки відчув те, чого так боявся за життя. Проте факт поховання письменника у стані летаргічного сну і згодом його «воскресіння» чимало фахівців заперечують.
Досліджував летаргічний сон і російський вчений, лауреат Нобелівської премії в галузі медицини і фізіології Іван Павлов. Хворий Качалкін пробув у «мертвому» стані 22 роки, занурившись в сон у 35-літньому віці та прокинувшись літньою людиною з лисиною. За пробудженням чоловіка вчений спостерігав у 1918 році. Про сон Качалкіна писалося багато, але мало хто знає про його подальшу долю. Виявляється, його залишили при лікарні на посаді садівника. Через рік чоловік помер.
Подібне явище надзвичайно рідко, але зустрічається і в наші дні. Так, у Казахстані чотирирічна Назира Рустемова впала в стан летаргічного сну і була похована, оскільки медики не змогли розпізнати, що насправді сталося. За тамтешніми звичаями, тіло малечі поклали у сімейному склепі. Це врятувало життя дівчинці.
Унікальний випадок стався у Норвегії, де після важких пологів жінка впала у стан летаргії, в якому залишалася 22 роки. Її організм не старів – жінка нагадувала сплячу красуню з відомої казки. Після пробудження норвежка біля себе замість крихітної доні побачила дорослу дівчину, майже свою ровесницю. Та старіти жінка почала буквально на очах й зовсім скоро перетворилася на даму своїх літ. Після того, що сталося, вона прожила ще лише п’ять років.
Вікіпедія подає лише одне ім’я українки, що мала таку ж недугу – це Надія Лебедіна з Дніпропетровщини. Жінка пробула у летаргічному сні 20 років.

 


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися