Кожен, хто вперше зустрічає цього чоловіка, а особливо серед зими, довго дивиться йому вслід: у футболці з коротким рукавом, бриджах і… без взуття. Михайло Пікторов з Володимирця ходить так уже понад чверть століття.
На ноги не налазить жодне взуття
– Я уже не пам’ятаю, який маю розмір ноги, і навіть якби раптом захотів, напевно, у жодне взуття мої ноги вже б не влізли – розтоптані, – привітно усміхаючись, показує свої загрубілі пальці й ступні. – Холод відчуваю, але не боюся його. А найголовніше – забув дорогу в аптеку. Заходжу туди хіба по пластир, бо вулиці не бездоганно чисті, трапляється і скло.
Вперше він скинув взуття у 1990 році. До цього багато читав, цікавився різноманітними оздоровчими системами: займався йогою та моржуванням, голодуванням за методикою Пола Брегга. А потім дуже припала до душі система Порфирія Іванова, який вказав шлях до гармонії людини з природою. І за його прикладом роздягся та роззувся.
– У Володимирці на мене спершу дивились як на дивака, але звикли. Я ж працював інструктором з туризму. Іноді треба було в райвно заходити. Вони спочатку просто косо дивилися на мене, а потім почали говорити: мовляв, Михайле Михайловичу, може, обуєтеся? А я їм кажу: «Ви знаєте, мені не подобається, що ви обуті, одіті стоїте, а чхаєте і кашляєте. Я краще босяком ходитиму, але буду здоровішим і не розноситиму інфекції». Але потім вони мене дістали, і я купив кеди. Коли йшов у райвно, брав їх під мишку, сідав на ступеньках, взував, заходив, вирішував свої проблеми, виходив і знімав.
Про те, яку користь приносить організму загартування, зближення з природою, Михайло Пікторов може розповідати годинами. Проте він не закликає всіх одразу познімати взувачку (хоча, треба сказати, економія була би шалена).
– Босоніж ходити треба по землі, а не по асфальту: там підошва не має контакту із землею і людина не отримує необхідної енергії, – пояснює. – Аби зміцнити своє здоров’я, достатньо обливатися холодною водою. Коли людина обливається, вона стає провідником – і негативна енергія йде у землю. Плюс правильне харчування – більше рослинної їжі вживати, менше – тваринної.
На підйомі на Говерлу лишав криваві сліди
Найбільшим випробуванням, як сам зізнався, було підняття взимку на Говерлу. Михайло Пікторов ішов босоніж і вів за собою групу із 42 дітей.
– Найбільша трудність у тому, що ідеш і не знаєш, куди попаде нога – не раз на такий гострий камінь наступав! Шкіру геть поздирав, але йду. Діти вслід кричать: «Михайле Михайловичу, у вас кров іде з ніг!» І дійсно, залишав по собі червоні плями. Зробили привал, дістали їжу. Передають мені кусочок хліба і огурчик, бо знають, що я м’яса не їм, а собі ковбаску накладають. Я ж відчуваю, що не дійду, важко, і кажу: «Дайте-но мені кусень сала». З’їв – і де тільки сили взялися! Дійшли до вершини, спустилися. Ноги у мене тоді були страшні, довелося лікувати.
Душу й пенсію вкладає у дітей
Поняття «Пікторов» і «діти» у Володимирці нерозривні. Сам сирота (народився на Уралі, виховувався у місцевій школі-інтернаті), він майже цілодобово возиться з дітлашнею, вкладає у них свою душу і… пенсію. Саме на кошти Михайла Пікторова і благодійників функціонує найчисленніша в районі дитяча громадська організація – козацьке товариство «Пагін». Його учасниками є 1250 дітей! Багато – з неблагополучних сімей.
Фестиваль козацької пісні січових стрільців, військово-патріотична гра «Сагайдак», мандрівка на плотах, наметові табори, подорожі в Карпати… Та від Пікторова дітей відігнати не можна, вони за ним «хвостиком» ходять!.. Він же каже, що виховує їх у козацьких традиціях, щоб змалку загартовувались. А також вчить співпереживати іншим людям і любити свою землю. Михайло Михайлович зі своїми вихованцями часто відвідує школи-інтернати. Їздить туди неодмінно з подарунками – пам’ятає, як сам радів, коли хтось якогось цукерка привозив.
Сьогодні ж найбільше переживає, що у «Пагона» забирають приміщення:
– Стільки часу потратили, аби довести його до ладу, вкладали і гроші, і працю! А сьогодні районні чиновники кажуть, що споруда аварійна. А де ж вони були, коли ми тут усе ремонтували?
До слова, козацьке товариство має досвід міжнародного співробітництва, вони вигравали гранти американського посольства та Євросоюзу.
Наталка СЛЮСАР,
Рівненська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!