Чому чиновники за свою некомпетентність і помилки не несуть жодної відповідальності, хоча б адміністративної? А тим часом їхній непрофесіоналізм при оформленні документів коштує простим людям чимало грошей і нервів. Про один з таких випадків нам написала читачка з Глинська Здолбунівського району Рівненської області Валентина Ольхова. 

«Моя матір, учасник війни, проживає у власному будинку з 1970 року. Після смерті тата у 2000 році мама стала одноосібним його власником. Я переїхала у батьківську хату разом зі своєю донькою у 2011 році, але жили без реєстрації. Три роки, з 2012-го по 2015-й, з мамою приводили до ладу документи: приватизовували земельні ділянки, робили план на добудову і таке інше. Вся власність оформлялася на маму. В сільраді нам видавали довідки, різні рішення на адресу вулиця Шевченка, 44. Голова сільської ради Петро Ольховець підписував усі документи без проблем. До тих пір, поки я не вирішила приписатися в будинку. Це було у лютому 2015 року. Тоді й з’ясувалося, що таку ж саму адресу мають наші сусіди. Як так може бути? Адже ми приватизовували будинок у 2001 році. Я знайшла довідку, видану сільською радою у 1997 році на отримання субсидії. І там наш будинок значиться під номером 44. Тепер же рік ми не можемо отримати довідки про склад сім’ї ні для того, щоб укласти договори, ні на соціальну допомогу, ні на субсидію. В мене питання: чому в сільській раді не бачили раніше помилок у нумерації будинків?» – обурюється у листі жінка. 

Ми додзвонилися до сільського голови Глинська Петра Ольховця. Посадовець відповів, що не винен, бо корінь проблеми – у рішеннях сільської ради в 90-х роках. А він головує з 2010-го. 

– На їх будинку висить номер «42». При видачі довідки на приватизацію у 2001 році сталася технічна помилка секретаря сільради – вона видала довідку, що будинок за номером 44. Так чому ж людина взяла цю довідку і не перевірила, а пішла робити документи?

Як вирішити проблему, Петро Леонтійович не знає. Він запропонував, щоб сусіди самі розібралися між собою.