В суботу, 28 січня, пішов з життя завідувач кафедри філософії та релігієзнавства СНУ імені Лесі Українки, доктор філософських наук, професор Роман Антонович Арцишевський. Про це повідомили колеги на сторінках соцмережі.
Зокрема, Людмила Олександрівна Филипович доктор філософських наук, професор, завідувач відділом історії релігії та практичного релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди висловила співчуття про передчасну кончину волинського професора.
"Хто знав і хто не знав Романа Антоновича Арцишевського засумує від звістки про його передчасну кончину. Доктор філософських наук, професор з Волині - добре знаний в професійних колах як ініціатор, творець, промотор вузівського курсу "Людина і світ". Програми, підручники, книжки, які написав професор, стали базовими для суспільно-гуманітарних кафедр і спеціалізацій багатьох унівреситетів. Людина широкого кругозору і глибоких філософських знань, він надзвичайно любив свою професію, захоплювався філософією і з радістю викладав її студентам, щиро ділився філософськими знаннями з молодшими і старшими колегами. Він був практикуючим філософом, який жив у відповідності до своєї системи цінностей, що складали фундамент його світогляду. З цим світоглядом можна було не погоджуватися і відкрито вступати в діалог. При цьому філософ Арцишевський ніколи не зневажав інші погляди, ніколи не ображав іншу людину. Він викликав повагу і захоплення своїм гуманізмом, вірністю проголошеним ідеалам. Вже ніколи ми не почуємо його улюблених пісень в авторському виконанні, ніколи разом не подихаємо насиченим табачним димом повітрям його кабінету, вже ніколи він не подарує свою чергову книжку з щирою присвятою...
Сум, сум огортає від того, що не все встиг в своєму житті здійснити Роман Арцишевський, що йому, як завжди, не вистачило часу на себе, на боротьбу із хворобою. Бо він жив для інших. Пам'ятаймо про це" - написала Людмила Филипович.
Довідка:
Арцишевський Роман Антонович – доктор філософських наук (1988), професор (1989), член-кореспондент Академії педагогічних наук України (1994), академік Міжнародної академії педагогічних і соціальних наук (2002), заслужений діяч науки і техніки України (2008). За досягнення у науково-педагогічній діяльності нагороджений нагрудними знаками і медалями «А. С.Макаренка» (1991), “Відмінник освіти України” (1996), «Заслужений професор ВДУ» (2005), «Ушинський К. Д.» (2006), «Василь Сухомлинський» (2008), «Золотий нагрудний знак ім. Лесі Українки» (2010), «Почесна відзнака другого ступеня Української Ради Миру» (2011), «Григорій Сковорода» (2011).
Народився 9.07.1946 р. у м. Ківерці Волинської області. Трудову діяльність розпочав з 15 років. Після закінчення середньої школи робітничої молоді навчався у 1964 - 1969 роках на факультеті журналістики Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова. З 1969 по 1979 рік працював журналістом, викладачем філософії, соціологом, старшим редактором групи з проблем підручника головної редакції видавництва “Просвещение” у Москві. У 1979 р. захистив у Московському державному педагогічному інституті ім. В.І.Леніна кандидатську дисертацію з філософії на тему “Світогляд у структурі суспільної свідомості”.
З 1979 р. працюва у Луцьку. Був старшим викладачем, доцентом (з 1981 р.), професором (з 1986 р.) кафедри філософії та політекономії, проректором з наукової (1986 – 1990, 2005 – 2007) і з навчально-експериментальної (1990 - 1995) роботи, керівником Республіканського центру світоглядної освіти молоді (1991 - 1994), завідувачем кафедр людинознавства, культурології, філософії, директором Інституту соціальних наук (1994 - 2002) Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки, а з 1993 р. - Волинського державного університету ім. Лесі Українки. У 1987 р. захистив в Інституті філософії АН СРСР докторську дисертацію на тему “Світогляд як суспільне явище” і став першим на Волині доктором філософських наук. У 1994 р. був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України. За дорученням Міністерства народної освіти України у 1989 - 1994 роках очолював розробку і впровадження в школах України нового інтегрованого суспільствознавчого курсу “Людина і суспільство”.
Розробив і читав курси з філософської пропедевтики, філософії (для аспірантів), філософської антропології, соціальної філософії, методики викладання філософії та суспільно-гуманітарних дисциплін, спецкурси «Філософія життя (основи віталогії») і «Філософія сучасної освіти».
На початку 90-х років Р. А. Арцишевським була розроблена концепція і створена науково-педагогічна школа світоглядної освіти молоді, яка отримала визнання і має своїх послідовників не тільки в Україні, а й за кордоном. Розробив проблеми визначення базового змісту шкільної суспільствознавчої освіти, а також проблеми філософії людини і теоретичні проблеми шкільного підручника. Очолював здійснювані науковцями науково-методичного центру світоглядної освіти Інституту соціальних наук на замовлення Міністерства освіти і науки України і АПН України дослідження науково-методологічних і методичних проблем удосконалення змісту шкільної освіти та підготовки викладачів соціальних наук. В галузі філософії основними напрямами його наукових досліджень були проблеми світоглядної культури, суспільної свідомості та самосвідомості, філософської антропології тощо. Зокрема в останній з них ним вперше було запропоноване створення філософського вчення про життя людини - віталогії (див.: Науковий вісник ВДУ: Філософські науки. - 1999. - № 11. - С. 28 - 32).
Був головним редактором серії “Філософські науки” наукового вісника ВНУ ім. Лесі Українки, членом редколегій філософських і педагогічних часописів Києва, Львова, Івано-Франківська, Ялти, Луцька, членом міжнародного кураторіуму Всеукраїнського конкурсу учнівських робіт “Слідами історії»; брав активну участь у підготовці наукових кадрів у галузі філософії та педагогіки (під його керівництвом захищено 12 кандидатських дисертацій, керує науковою роботою 5 аспірантів і 1 докторанта); очолював Волинське відділення Ради миру та Волинське відділення Української асоціації В. О. Сухомлинського; підтримував зв’язки з науковцями із зарубіжних країн.
Автор біля 200 наукових праць, в тому числі: 6 монографії, більше 30 підручників і посібників, 5 з яких у 1996 р. стали переможцями Міжнародного конкурсу “Трансформація гуманітарної освіти в Україні” і були визнані кращими серед аналогічних підручників, виданих на пострадянському просторі, Інститутом навчальної книги імені Георга Еккерта (Німеччина, Брауншвейг), десятки статей.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!