Останнім часом у суспільстві набула широкого резонансу дискусія щодо зняття мораторію на продаж землі сільгосппризначення. На телебаченні навіть відповідна соціальна реклама з’явилася: «Змусь депутата проголосувати за зняття мораторію». Одночасно різні політичні партії та рухи розгортають кампанії за його продовження.
Земельне питання є одним з найбільш дискусійних і заполітизованих в Україні. З одного боку, держава у 2002 році дала колишнім колгоспникам у власність землю. Люди отримали гектари ріллі та сінокосів – господарюйте. З іншого – вже протягом 15 років політики відбирають у них право розпоряджатися своєю власністю, продовжуючи з року в рік мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Ситуація склалася пародоксальна, властива лише Україні: володіти, передавати у спадок землю можна, а продавати, брати кредити під її заставу – ні.
Спробуємо розібратися чому. У 2002 році, коли колишні колгоспники отримали наділи у власність, практично всі були у рівних стартових умовах. Одні взялися самі обробляти їх, інші здали свої паї в оренду. І якщо в перші роки так званого «вільного» ринку господарів буквально за руки хапали, просили взяти землю в оренду і обробляти, то нині ситуація змінилася кардинально. Більші й менші фермерські гоподарства, одноосібники та великі агрохолдинги іноді в буквальному розумінні слова воюють за клапоть поля. За 15 років аграрна галузь стала однією з найприбутковіших в Україні. Тут заробляють мільярди. Але, на жаль, не прості селяни – власники паїв. У них землю орендують практично за копійки. І навіть якщо гроші потрібні, приміром, на операцію, щоб врятувати життя собі чи своїм рідним, власник земельного наділу не може його продати! А скільки колишніх колгоспників, володіючи таким багатством, як земля, помирало у злиднях!
А політики з року в рік галасують, що, накладаючи мораторій, вони в першу чергу захищають інтереси простих людей, аби у тих не скупили їхню власність за безцінь, як свого часу в робітників заводи. А то розповідають ще більшу «страшилку» – українські чорноземи скуплять іноземці, і ми ходитимемо голодні. Та будемо відвертими: земля вже давно не належить народу. Вона – у довгостроковій оренді у великих латифундистів і фермерів. Договори укладені мінімум на 10 років. За цей час вони витискають із земельки по максимуму. Подивіться, що росте на наших полях: соняшник, ріпак, кукурудза. Це все культури, які виснажують землю. Орендарі хочуть отримати щонайбільший прибуток, тому і вирощують те, що дуже добре купують. І вигідним буде вітчизняному аграрному бізнесу продаж земель? Однозначно ні. Оренда обходиться дешевше.
Саме політики, які представляють аграрних олігархів у Верховній Раді, найбільше кричать про недопустимість зняття мораторію. Експерти кажуть, що єдиною перепоною на шляху до продажу земель в Україні стоїть законодавство. Точніше, його відсутність. Саме у законах можна прописати заборону купувати землю негромадянам України, обмежити продаж землі в одні руки та багато іншого. Ще два роки тому спеціаліст Держгеокадастру у Волинській області Майя Симоненко в коментарі нашій газеті сказала, що для запуску ринку земель потрібно прийняти низку законів, і впершу чергу – «Про обіг земель», «Про порядок проведення нормативно-грошової оцінки», «Про консолідацію земель» та інші. Гадаєте, спромоглися законотворці на щось більше, ніж на істеричний крик «Землю не продамо нікому й нізащо!»? Ні.
Сумніваюся, що ситуація змінилася б (занадто потужні сили проти офіційного продажу земель), якби Міжнародний валютний фонд не поставив вимогу: хочете отримати необхідні гроші – вводьте ринок землі. І, зауважте, жодних вимог, яким він повинен бути. Це уже наша, внутрішньодержавна справа. В уряді заворушились і почали напрацьовувати законодавчу базу. Вже скоро ми побачимо, на чию користь вона буде розроблена – простих власників земельних паїв, фермерів чи великого агробізнесу.
Про це ми обов’язково розповімо в наступних номерах нашої газети.
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!