День Святої Трійці — день народження Церкви
Україна

День Святої Трійці — день народження Церкви

4 червня 2017, 03:13
0
0
Сподобалось?
0

День Святої Трійці для християн є одним з головних релігійних свят у році. У 2017-му воно припадає на 4 червня. Свято змінює свою дату, оскільки настає на 50-й день після Великодня. Тому й називається ще П’ятидесятницею. Віра у Святу Трійцю є першою умовою вступу релігійних громад до Всесвітньої ради церков. Сьогодні їх налічується аж 348! Як так сталося, що Христос дав світові одну церкву, а нині маємо кілька сотень, і чому П’ятидесятниця вважається днем народження церкви – про це розмова зі священиком, кандидатом богословських наук, викладачем Волинської православної богословської академії Андрієм Хромяком.

Апостоли тягнули жереб і пішли по материках

– Свята Трійця – одне з головних понять у більшості християнських учень. Адже воно об’єднує в собі три прояви Бога, розглядає Його сутність у трьох особах: Бога-Отця, Бога-Сина та Бога – Духа Святого, – пояснює отець Андрій. – День Святої П’ятидесятниці пов’язаний з обітницею, яку дав Христос своїм учням, – послати Святого Духа, який мав їх укріпити у вірі на майбутню проповідь. Бо вони повинні були розійтися по всіх континентах і проповідувати Євангеліє.

Щоб зійшов Святий Дух, апостоли мали перебувати всі разом в Єрусалимі. Вони зібрались у Синайській світлиці. Раптом здійнявся сильний вітер і над кожним з апостолів з’явився Святий Дух у вигляді вогненних язиків. Учні Христа почали говорити незрозумілими мовами. Апостол Петро першим вийшов до людей і став проповідувати Євангеліє. І того дня навернулося до християнства 3000 людей. Таким чином, день П’ятидесятниці (33 рік після Різдва Христового) вважається початком народження новозавітної церкви, істинної і єдиної, що очолюється Господом Ісусом Христом. А Єрусалим справедливо називають Матір’ю Церков.

– Чому до людей у Синаї вийшов саме апостол Петро? Адже зібралися дванадцять учнів Христа – Юду, який повісився, замінив Матвій, – запитую у священика.

– Апостол Петро був старший серед них. Христос називав його «скелею». Він казав: «Ти будеш камінь, на якому я побудую Церкву». Тобто саме Петро стане тим міцним підґрунтям, на якому інші люди будуватимуть свою віру, – пояснює богослов.

Апостоли мали розійтися по материках. Тож відбувся жереб, щоб визначити, кому і куди йти. Петро відправився у Рим і там першою заснував римську громаду. На території сучасних українських земель проповідувати випало Андрієві Первозванному.

Великий розкол між Заходом і Сходом

Апостоли проходили містами і засновували християнські громади, які рукоположили і священиків, і єпископів, і дияконів для подальшого служіння. Але християнство зазнавало великого гоніння. Позитивні зміни настали з приходом до влади римського імператора Костянтина Великого. Він у 313 році визнав християнство за державну релігію. Тоді язичницькі храми почали переоблаштовувати під християнські.

– Того ж року в місті Нікея відбувся Перший Вселенський Собор. Для чого його збирали? – запитую в отця Андрія.

– Кожен Собор, а було їх сім, збирався, аби засудити єресь, яка неправильно тлумачить Святе Письмо, – каже священик. – На Першому також уперше згадуються три церкви, які були «вищими над іншими»: римська, олександрійська та антіохійська. На Другому почали говорити про єрусалимську церкву, яка отримала вищість після римської, олександрійської та антіохійської.

У той час не було розділення на православну і католицьку церкви – існували Західна та Східна. Папа (так називали римського єпископа в Римі) очолював першу в Римі, а східний патріарх був у Константинополі, оскільки його вплив і роль у церковному житті підвищувалися протягом Вселенських Соборів. Єпископи приїжджали один до одного в гості, служили за одним престолом. Так було до 1054 року – великого церковного розколу.

– Так сталося через те, що Західна церква почала запроваджувати багато нововведень, яких не сприйняла Східна церква. Зокрема, причащати людей тільки хлібом, говорити про те, що Святий Дух сходить і від Отця, і від Сина, – пояснює богослов. – Від 1054 року За­хідна церква почала жити своїм життям, а Східна – своїм.

– Сьогодні багато суперечок точиться з приводу Української православної церкви Київського та Московського патріархатів. Як відбувалися події? – запитую.

– 988 рік – дата хрещення Київської Русі. 1147 рік – перша згадка про Москву… Саме Київська церква дала своїх священиків Московському патріархату. У 1240 році, коли татаро-монголи зруйнували Київ, митрополит переїхав з Київської кафедри на кафедру у Володимирі-на-Клязьмі, а потім – у Москву. Остаточне розділення митрополії відбулось у 1448 – 1458 роках – московська церква вирішила сама розвиватися.

«Кожен тлумачить Євангеліє по-своєму»

Відокремлення Московської митрополії від Київської було самостійно довершене Собором єпископів Великого князівства Московського. Цей акт відбувся без благословення Константинопольського Патріарха. Порвавши зв’язок із центрами східного християнства, Московська православна церква втратила євхарис­тійне єднання з усім православним світом і 141 рік перебувала у схизмі – вважалася розкольницькою. А визнання здобула за часів правління Бориса Годунова. Він запропонував Константинопольському Патріархові Ієремії ІІ переїхати із захопленого османами Константинополя до Московії, а тоді почав вимагати надання неканонічному Московському митрополиту титулу патріарха.

Вселенський Патріарх Діонісій, який видав Томос (указ про автономію) про проголошення Московської патріархії замість Київської, ігноруючи історичний факт проповіді святого апостола Андрія на теренах Київської землі, а не Москви, був позбавлений священичого сану та посади вселенського патріарха.

Тим часом церковна православна ієрархія розвивалася на теренах сучасної Західної України – у Галицько-Волинському князівстві. Бо після руйнування Києва частина монахів пішла, зокрема, на Почаївську гору, у Жидичин. Вони підкорялися Константинопольській церкві.

– Христос дав усім нам для спасіння одну церкву, яка «сили пекла переможе». Сьогодні маємо їх аж 348. У чому різниця між ними? – насамкінець запитую.

– Христос для всіх один, але кожен тлумачить Євангеліє по-своєму, – констатує священик.

Під час служби Божої на П’ятидесятницю у православних тропарях і кондаках згадується, що це день заснування церкви. Після закінчення богослужіння, за звичаєм, освячують зелень – як символ життя, бо Святий Дух оживотворяє. Уповаємо на нього, прагнучи спасіння своєї душі.

Наталія КРАВЧУК, м. Луцьк


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися