18-річний сирота пішов на фронт, щоб захистити рідну землю й Україну
Україна

18-річний сирота пішов на фронт, щоб захистити рідну землю й Україну

7 жовтня 2017, 01:06
0
1
Сподобалось?
1

За місяць війни хлопець втратив ногу і частково зір

Медики з Дніпра, а нині Одеси вже місяць рятують 18-річного бійця Руслана Кашицю із Хмельниччини. 8 вересня у зоні АТО він підірвався на міні. Це сталося на блокпосту поблизу Торецька на Донеччині. Вибухом йому відірвало ногу, уламками пробило живіт, він повністю втратив зір на одне око.

Про долю Руслана важко розповідати без сліз. Він родом зі Славути і став сиротою при живій матері. Рідна мама зловживала спиртним, забувала годувати дітей. Загалом у жінки їх було троє, але її позбавили батьківських прав. Руслан єдиний з дітей, хто вижив, інші за різних обставин трагічно пішли з життя.

Руслан Кашиця потрапив до Плужнянської школи-інтернату в Ізяславському районі Хмельницької області у першому класі посеред навчального року. Хлопець не озлобився на життя. Навпаки, вихователі запам’ятали його дуже добрим. Він намагався допомагати меншим вихованцям інтернату, піклувався про людей старшого віку в селі.

А ще Руслан дуже чекав маму. Вихователі навіть відшукали телефон до жінки, й хлопець зателефонував їй. Сказав матері, що чекатиме її весь цей день, що у неї буде шанс його побачити. Однак так і не дочекався.

Після закінчення дев’ятого класу Руслана Кашицю перевели в інший інтернат, у Вовковинці Деражнянського району, й пообі­цяли влаштувати в училище. Однак тут хлопця віддали у будинок сімейного типу в Дунаївці. З батьками-вихователями стосунки не склалися. Руслан таки пішов учитися на автомеханіка, проте після першого курсу, як тільки виповнилося 18 років, прийшов у військкомат у рідну Славуту і підписав контракт зі 128-ю гірсько-піхотною бригадою. Хотів зробити щось для України.

«У мене шлях такий життєвий – не дуже. Тому вирішив, що хочу щось зробити для Батьківщини, ціною свого життя. Я розумів, на що я йду, розумів, що це небезпечно», – каже Руслан.

Хлопець після навчального центру потрапив на передову в серпні, а вже у вересні його служба закінчилася. Руслан переніс уже сім операцій. Йому ампутували одну ногу вище коліна, повністю втрачено зір на лівому оці. На правому лікарі у Дніпрі нещодавно провели ус­пішну операцію із заміни кришталика.

Від самого початку поруч із Русланом були його побратими зі 128-ї бригади, також підтримувати сироту взялися волонтери. Сюжет одного із центральних телеканалів про важко пораненого 18-річного бійця побачили працівники Плужнянської школи-інтернату, які виховували Руслана. Вони провідали його у Дніпрі. Нині хлопця перевели у госпіталь до Одеси, вихователі вже збираються в дорогу. Після Одеси Руслана мають перевести в Ірпінь, там для нього виготовлятимуть протез ноги. А тим часом у Плужному в школі-інтернаті вже думають про життя хлопця після лікування та реабілітації.

Зокрема, директор закладу Валентин Климчук розповідає, що у хлопця із самого дитинства були задатки до вчителювання.

– Звичайно, він прийшов до нас наїжаченим, як і будь-яка дитина, яку відірвали від маминих грудей. Яка б та мама не була. Але у таких установах, як наша, працюють інженери людських душ. Хлопець потрохи ожив і розкрився. Став членом президентської ради в інтернаті. Руслан був відповідальним, міг замінити вихователя для молодших класів. Він дуже добрий і по-своєму, по-дитячому знаходив спільну мову з меншими, вони слухалися його, любили, – каже Валентин Климчук.

Директор переконаний, що після лікування та реабілітації Руслан зможе повернутись у рідну школу-інтернат уже як працівник – чи то з обслуговування техніки, якої чимало в установі, чи то на посаду вчителя трудового навчання. Кашиці обі­цяють теплий прийом у Плужному. В інтернаті облаштували стенд з розповіддю про нього. Валентин Климчук готовий пристосувати деякі приміщення під житло для Руслана, де буде навіть окремий санвузол.

Люди добрі, доля круглого сироти не може не вражати, він за нас і Україну дуже постраждав, тож наша свята справа допомогти дитині. Кошти можна переказувати на картку ПриватБанку: 5168 7573 3216 5101 (Кашиця Руслан Володимирович). Колектив «Вісника+К» закликає своїх читачів зробити внесок в одужання Руслана Кашиці. Ми вже перерахували дві тисячі гривень на лікування 18-річного бійця-сироти.

Сергій КРАЙВАНОВИЧ


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися