Невідомі вояки армії УПА
Україна

Наші душі повстанські тут, на рідних просторах, у волинських лісах, у карпатських горах…

14 жовтня 2017, 00:02
0
0
Сподобалось?
0

75 років тому була створена Українська повстанська армія

Українська повстанська армія – неповторний феномен у світовій історії. Не маючи власної держави, живучи у криївках, схронах, бункерах, слабо озброєна, вона понад десять років вела нерівну боротьбу з двома могутніми силами – з гітлерівською Німеччиною і радянськими спецслужбами. Ця боротьба була настільки успішною, що досі в сучасній Росії, яка є правонаступницею СРСР, з ненавистю і страхом усіх, хто вважає себе українцем, називають «бандеровцями». Протягом всіх років боротьби УПА мала підтримку тільки однієї потужної сили – свого народу.

Там десь далеко на Волині постала армія УПА

Саме на Волині 14 жовтня 1942 року зароджується Українська повстанська армія. За рішенням проводу ОУН(м) (яка підпорядковувалась Андрію Мельнику) розгорнула боротьбу на два фронти – проти німецьких окупаційних сил і комуно-більшовицьких партизанів – під девізом: «Здобудеш українську державу або загинеш у боротьбі за неї!». На той час на Волині та Поліссі вже діяла нерегулярна частина українського війська «По­ліська Січ». Її очолював Тарас Бульба-Боровець. Їх називали «бульбашами». Навесні 1943 року до УПА приєдналося крило ОУН, підпорядковане Степану Бандері. У створенні Української повстан­ської армії брали участь представники різних політичних угруповань, селяни. До її утворення спонукали посилення німецьких репресій проти місцевого населення та проникнення з Білорусі радянських партизан. На жаль, єдності між керівниками окремих загонів через особисті амбіції та чвари не було, хоча ворога мали спільного.

Головним командиром УПА з листопада 1943 року до загибелі у березні 1950-го був Роман Шухевич. Структурно армія поділялася на три краєві командування: УПА-Північ (Волинь, По­лісся), УПА-Південь (Поділля, Київщина) та УПА-Захід (Галичина, Буковина, Закарпаття). 

УПА швидко розрослась у велику, добре організовану армію, яка захопила контроль над значними частинами Волині, Полісся і згодом Галичини. Відомості про її чисельність дуже суперечливі. Називаються цифри від 30-40 до 100 тисяч. За даними радянських каральних органів, котрі воювали з повстанцями, протягом 1944 року було вбито понад 57 тисяч вояків УПА, 50 тисяч 387 осіб узято в полон, до 16 тисяч здалися самі. Всього виходить майже 124 тисячі осіб. Ці цифри дають уявлення про масштаби боротьби УПА та підтримки її серед місцевих жителів. Зброю та амуніцію вояки здобували у боях.

Війна на кілька фронтів

Про те, що УПА воювала проти німців, а не була їхнім посібником, свідчать такі операції. 19 серпня 1942 року було звільнено від окупантів за­лізничний вузол Шепетівка. Восени того ж року загони УПА біля автошляху Рівне–Луцьк двічі (!) підривали телефонний кабель, що зв’язував ставку Гітлера у Вінниці з Берліном. Німецькі військові зв’язківці цілими днями сиділи в ямах від вибухів, відновлюючи важливий для Рейху зв’язок. Тоді якраз ішла кровопролитна Сталінградська битва. До другої половини 1943 року збройні загони Укра­їнської повстанської армії взяли під контроль значну частину сільських територій округу Волинь і Подолія райхскомісаріату Україна. У Володимирці Рівненської області 7 лютого 1943 року загін УПА напав на німецький гарнізон і розгромив його. Німці втратили 63 особи вбитими, ще 19 потрапило в полон. Упівці здобули значну кількість зброї та амуніції. 24 березня 1943 року чотири сотні УПА звільнили 173 в’язні концтабору Осада Креховецька біля села Нова Українка Рівненського району. Біля Людвиполя (у Березнівському районі Рівненщини) у результаті боїв вояки УПА спалили п’ять автомобілів і знищили 58 нацистів. Дві тисячі есесівців і шуцманів так і не змогли оволодіти містом, котре було в руках повстанців.

Унікальним явищем в історії національно-визвольної боротьби була Колківська повстанська республіка, створена у березні 1943 року неподалік від Луцька. Повстанці вигнали німців, польських поліцаїв та більшовицьких партизанів із Колок і навколишніх сіл Маневицького, Цуманського, Рожищенського, Ківерцівського районів Волинської та Степанського Рівненської областей. На цій території утворився острівець вільної, незалежної Української держави, яка проіснувала більше півроку – по листопад 1943-го.

У 1944 році з приходом на українські землі радянських військ основні підрозділи УПА відступили з Волині у Карпати. На території Івано-Франківської та Львівської областей відбулися найбільш криваві бої УПА з військами НКВС (потім – МДБ). Упівці воювали з енкаведистами, а не із Червоною армією! Після загибелі у 1950 році Романа Шухевича УПА не мало сил продовжувати боротьбу. Проте обмежені дії повстанців і підпілля тривали, як стверджують радянські джерела, до 1956 року. Не так давно з’явилися відомості, що останній бій підрозділу УПА із чекістами відбувся 14 квітня 1960 року в Божиківському лісі на Тернопільщині.

Наталка СЛЮСАР


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися