5 січня Вселенський патріарх Варфоломій підписав томос Православній церкві України. Буквально за декілька метрів від нього у цей момент стояв Петро Кримусь із села Набережне Демидівського району Рівненщини. Він був одним з чотирьох іподияконів, які прислужували того історичного дня патріарху Варфоломію.
Грецьку вивчив за сім місяців
Петро дуже молодий і скромний чоловік. Він – студент Волинської православної богословської академії, одночасно навчається у грецьких Салоніках в університеті Арістотеля на богословському факультеті.
Зізнається, що духовну освіту вирішив здобути, ще будучи учнем 10 класу Боремельської школи. І на це рішення неабиякий вплив мала бабуся. Адже саме вона з дитинства водила його у Свято-Троїцький храм села Набережне. Хлопцеві подобалося проводити час у молитвах, хотів більше дізнатися і вивчити християнські істини. Тому коли у Луцьку йому дали список духовної літератури, яку мав вивчити, щоб вступити до академії, його це не злякало. Він днями і ночами вчив псалми, і таки прошов конкурс та став студентом. А вже на третьому році навчання ректор академії отець Володимир Вакін запропонував Петру, як одному з найкращих, продовжити навчання у Греції. З Луцька у Салоніки поїхало троє хлопців.
– Було трохи лячно. Далеко від дому, до того ж, треба знати грецьку, – пригадує той час Петро. – Але нам дуже допоміг диякон отець Хризостом, і з Божою поміччю за сім місяців я таки вивчив грецьку і вступив до університету Арістотеля.
У покоях Вселенського патріарха немає розкоші
Петру подобається, що, навчаючись у Греції, він має змогу долучатися до витоків християнства. Хлопець декілька разів був на Афоні. Якось навіть жив там, спілкувався з монахами, вбирав у себе, як губка, їхню мудрість. Дуже вразила його зустріч зі Вселенським патріархом Варфоломієм. Вперше вона відбулася у його резиденції на Фанарі ще у 2017 році.
– Патріарх живе дуже скромно. У його покоях немає злата. Обстановка дуже духовна, – згадує Петро. – Нас, трьох студентів з України, патріарх Варфоломій зустрів дуже приязно і радісно, цікавився нашим навчанням. Він людина дуже проста і на свій вік надзвичайно рухлива. Усе робить сам. Запропонував кави, водички, приніс позолочені хрестики у подарунок. А ще патріарх дуже мудрий і розумний. Таке враження, що продумує все наперед як мінімум років на десять. При тій зустрічі нам розповів, що українська церква має стати незалежною, і він готовий був дати їй томос ще десять років тому. Але тоді, як кажуть, зорі не зійшлися. Патріарх Варфоломій запевнив нас, що наша церква буде автокефальною. Чесно кажучи, ми й подумати не могли, що це станеться так скоро.
Наш томос афонський монах писав рік
Хлопець зізнається, що дуже розхвилювався, коли йому сказали, що він буде на підписанні томоса. Атмосфера у ті дні на Фанарі була надзвичайно торжественною і хвилюючою. Хлопців поселили на території колишньої богословської академії на острові Халка. Зараз там проживають п’ятеро монахів. Тамтешній єпископ Елпідофор написав книгу про історію української церкви. Вона вийшла якраз напередодні підписання томоса відразу трьома мовами – грецькою, англійською та українською.
– Він нам розповідав, що коли вивчав і писав цю історію, то надзвичайно захопився Україною. Вражений, який важкий шлях ми пройшли до своєї незалежності. Грецькі монахи висловлювали побоювання, що в останній момент може щось піти не так, московська церква щось зробить, аби томос не підписали. На щастя, все відбулося так, як і запланували.
Я запитала Петра, що кажуть церковники на Фанарі стосовно того, що Російська православна церква розірвала з ними духовне спілкування.
– Абсолютно нейтрально ставляться, – відповів хлопець. – Вони знають, що першим був, є і буде Константинопольський патріархат. А взагалі в Салоніках на нашому факультеті вчаться росіяни. І нас, представників української церкви, інакше як розкольниками не називають. Вони навіть не хочуть щось читати і знати про справжню історію церкви. На все мають одну відповідь: «Це не канонічно».
Петро Кримусь розповів цікаву деталь: афонський монах отець Лукас працював над томосом для України майже рік.
– Я з ним знайомий і спілкувався. Отець Лукас провів дуже клопітку і важку робота. Я тримав у руках томос. Це великий пергамент сантиметрів на 80, вималюваний візерунками, а букви писані позолотою.
Над Фанаром лунала українська коляда
У Петра просто горять очі, коли він розповідає про те, що сталося на Фанарі 5–6 січня. Він прекрасно розуміє, що долучився до грандіозної історичної події. Адже був одним з чотирьох іподияконів, які допомагали владикам у вівтарі облачатися і прислужували їм, щоб нічого не відволікало від служби.
– Це були дуже сильні емоції, – розповів Петро. – Коли Вселенський патріарх взяв ручку, всі люди, які знаходилися тоді у храмі, а там було багато українців, зробили вдих. А коли підписав, з полегшенням видихнули. Почали плескати та вигукнули «Слава Україні!», підняли синьо-жовті прапори. У цей момент мурашки по тілу пройшли. Бо звершилося. Це неймовірні враження. Деякі люди просто плакали! Мені пощастило бути у той момент за декілька кроків від патріарха, і я бачив, як він підписував томос! Одразу після підписання привітав усіх українців з духовною незалежністю і сказав: «Надіюся, що це вас зміцнить як націю». Коли ж вийшли з храму, всі наші митрополити заспівали колядку «Нова радість стала». Її підхопили миряни. Це було щось неймовірне. Біля мене стояв грецький архімандрит і з усмішкою та захопленням запитав, що вони роблять. Відповів йому, що співають нашу українську колядку. Це було надзвичайно красиво.
Того дня вперше на Фанарі під час служби Божої звучала українська мова. Вселенський патріарх Варфоломій сказав у той момент, що опікуватиметься нашою церквою, і прийняв запрошення митрополита Православної церкви України Епіфанія приїхати в Україну.
Наталка СЛЮСАР
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!