Олександр СИРОТЮК
Україна

Підписи за українську церкву для села збирав чоловік, прикутий до ліжка

5 квітня 2019, 09:03
0
0
Сподобалось?
0

 

Дій активно! Живи позитивно!

 

Про Олександра Сиротюка, або Сашка, як його всі називають, нас попросили написати його односельці. «Він неймовірна людина. Сам до ліжка прикутий, а найважливіші справи у селі без нього не обходяться», – розповіла наша читачка Ганна Іванівна Лемешко. Звісно, після почутого, ми не могли не поїхати у Жашковичі Іваничівського району.  

Діагноз не можуть поставити понад 30 літ 

Саші Сиротюку 38 років. Йому досі сниться, як його ноги ходять. Ці рухи закарбувалися десь глибоко у підсвідомості чоловіка. Він народився абсолютно здоровим і був, як і всі сільські діти – бігав, грав у м’яча. Навіть у перший клас пішов на своїх двох. А потім ні з того ні з сього, у хлопця почало викручувати ніжки.

– Ми і досі не знаємо діагнозу, подивіться, тут одні знаки питання. – Раїса Сиротюк, мама Сашка, дістає дуже тонку медичну карточку, листає її. – У Луцьку лікарі сказали, що в сина прогресуюча м’язова дистрофія. Ми поїхали в Охматдит. Там його обстежили професори, збирали консиліум. Та що то за хвороба, так і не сказали. Написали захворювання Штрумпеля і поставили знак питання. І до кого нам ще було звертатися, як в Охматдиті нічого не сказали? Була у Нововолинську сліпа медсестра-цілителька Олена. Вона сказала, що не треба його нікуди возити, бо лікарі не допоможуть. А Сашкова хвороба – це наслідок інфекції головного мозку. Вона могла вразити після якоїсь застуди чи грипу.

До четвертого класу Сашка до школи возив велосипедом дід. У приміщенні  хлопець міг пересуватися самостійно. Але кожен крок давався йому все важче. Тому наступні чотири роки вчився вдома. Після сьомого класу науку довелося закинути – недуга почала викручувати й руки, і хлопець не міг у скрючених пальцях навіть ручки втримати. Каже, смислу вчитися не було, бо вже тоді розумів, що нікуди не зможе поступити. Хоча голову має світлу.

– Я виріс на польських фільмах, – розповідає про своє дитинство. – У нас же тоді тільки один канал в телевізорі був. Скучно. Добре, що тягнули ще декілька польських. Так вивчив мову. З поляком можу порозумітися.     

Для себе не просить нічого – жертвує іншим

Уже в 16 років Сашко Сиротюк став інвалідом першої групи пожиттєво. Весь світ хлопця вмістився на ліжку в кімнаті його будинку. Він навіть на звичайному інвалідному візку не міг сидіти! Від такого і справді можна збожеволіти і зламатися. Та тільки не йому. У соцзабезі Сашку видають спеціалізований візок, на якому він може напівлежати. І як тільки пригріває сонечко, чоловік виїжджає на вулицю. Тут біля нього зупиняється кожен перехожий перекинутися словом-другим, розповісти сільські новини, поговорити про життя. Як це не дивно, але джерелом інформації, як правило, є Саша. Бо він всім на світі цікавиться.

– Інтернет – це взагалі крута штука, – посміхається.

Саме в хаті Сиротюків першою в селі з’явилася всесвітня мережа. На комп’ютері Саша працювати не може, тому за «зв’язкових» у нього два смартфони. З їх допомогою він спілкується у соцмережах.

Раніше був зареєстрований в «Однокласниках», зараз – у Фейсбуці. Є хороші подруги в Прилуках і Миколаєві. Також називають себе бандерівками.

Саша Сиротюк на все має свою думку. І до неї, до речі, в Жашковичах прислухаються. З початком війни чоловік відправляв гроші через есемески на рахунки армії. Тепер виділяє гривники зі свої пенсії на допомогу хворим діткам.

– Ви тільки про це не пишіть. Бо то не є заслуга. Я ж не тисячі перекидаю, – просив. – У мене все є, то чому іншим не дати? Знаєте, як кажуть? Коли ти робиш добру справу – забудь. Коли роблять тобі – пам’ятай все життя.

Чесно, навіть не сподівалася почути такі слова від людини, яка, здавалося б, сама потребує допомоги. Ні Саша, ні його сім’я взагалі не звикли ні в кого нічого просити. Справляються самі.

– З 95-го року в черзі на машину стоїмо, – гірко посміхається Сашина мама. – Не дають. Може, комусь потрібніше. Нам вистачає. Раз звернулися в райдержадміністрацію по допомогу, то аж 20 гривень виділили. Більше ні в кого нічого не просили. Та мій Саша і сам може дещо заробити. Не виходячи з хати продав нашого старого «Москвича».   

– Так, було діло, – посміхається Сашко. – Виставив у Інтернеті на продаж машину. Купив чоловік із сусідніх Дорогинич.

Справа, звісно, не в сумі, яку жертвує Саша іншим людям. А в тому, що він взагалі це робить. Олександр Сиротюк отримав церковну відзнаку – медаль «За жертовність і любов до України». Її вручив отець Василь Матвійчук, настоятель церкви у селі Волиця.

«Я не хочу, щоб мене хоронив московський батюшка»

З початком війни на Донбасі Саша вирішив змінити духовного наставника:

– Я проти нашого батюшки отця Богдана нічого не маю. Він хороший чоловік. Але я прямо сказав: «Як помру, я не хочу, щоб мене московський батюшка ховав». Чотири хлопці з нашого села служили, один і сьогодні воює. Мій племінник був в АТО і в полоні. А Кіріл благословляв тих, хто у них стріляв, називає їх «священне воїнство». Тому я перейшов в українську церкву у сусідню Волицю ще чотири роки тому. 

А коли в січні цього року Вселенський патріарх вручив митрополиту Епіфанію томос про автокефалію, Сашко вирішив, що і церковній громаді Жашкович пора перейти в лоно української церкви. Тим паче, що цього хотіли дуже давно, ще на початку 90-х років тут зібрали підписи про приєднання до Київського патріархату. Але з різних причин тоді паперам не дали ходу. Тож Саша поширив у Вайбері повідомлення про збір підписів. І додому до нього стали йти люди. Буквально за декілька днів зібрали 70 підписів. Та почалася епідемія грипу, і мама, аби не допустити інфекції в хату, взяла ще з декількома жіночками списки і дозбирали решту. Всього за перехід до ПЦУ в Жашковичах підписалося 250 людей. Проти були лише 20.

Ось так, навіть не виходячи з дому, можна змінити життя села. Просто треба дуже захотіти і не бути байдужим.

Наталка СЛЮСАР, Волинська область

Передрук заборонено!

Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно! Живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися