«Кому подарували свою нирку? – сказав до мене лікар, коли я проходила УЗД». Це слова мешканки Любешівського району. Жінка розповідає: народила п’ятеро дітей, і ніхто ніколи не сказав їй, що у неї немає однієї нирки. За версією Валентини, орган міг «зникнути», коли їй понад 30 років тому за допомогою кесаревого розтину діставали мертвий плід. Інших оперативних втручань за її життя не було.
Зараз Валентині Качулі із села Ветли Любешівського району – 71 рік. Жінка каже, будучи ще досить молодою жінкою і з п’ятьма дітками на руках, лишилася без чоловіка. Він помер. Так доля звела її з товаришем по недолі – вдівцем, у якого теж було п’ятеро малюків. Його дружину вбило струмом на фермі. Вдівець і вдова зійшлися і стали разом годувати своїх, уже десятьох дітей.
– 40 років мені ще не було, як я завагітніла від другого чоловіка. То була моя шоста вагітність і наше перше з ним спільне дитя. Але одного разу, коли я доїла корову на фермі, бо працювала дояркою, тварина мене «стукнула», і я впала. А коли прийшла додому, у мене почалася кровотеча. З Любешова тоді визивали «швидку» і так завезли мене у лікарню, – розповідає пані Валентина.
У медзакладі, як каже жінка, їй зробили кесарів розтин, бо сказали, що дитя замертвіло. Це був 8 місяць вагітності. Дитину віддали батькові, він поховав її на кладовищі у селі. Жінка після операції довгий час була у важкому стані і без свідомості. А коли отямилась, лікар, який оперував її, сказав: «Ви, жіночко, святкуйте не той день, коли ви народилися, а той, коли ми вам операцію зробили. Бо ви вдруге на світ народилися…» – «Назавжди запам’ятала ці його слова», – каже вона.
Пані Валентина запевняє, ніхто і словом не обмовився про те, що їй видалили нирку чи бодай що у неї проблеми з ними. Єдине, їй тоді сказали, що вирізали матку і вона більше ніколи не матиме дітей. Відтоді вона постійно відчувала сильні болі у лівій нирці.
– Я ще після цієї операції потім знову вийшла на роботу на ферму. По дітях, правда, раніше пішла на пенсію, але ще й на пенсії роки 2 працювала, бо діток багато, потрібно було їх годувати, на ноги ставити. Ліва нирка у мене постійно боліла, але я перемучусь, вип’ю таблетку, та й усе на тому. Пішла далі працювати, – розповідає багатодітна матір.
Так, за словами жінки, тривало 30 років і, проживши сім десятків літ, вона лише нещодавно дізналася, що живе без правої нирки.
– Спочатку я звернулася до лікаря у Ветлах, вона направила мене на УЗД в Любешів. Лікар, який робив мені діагностику, сказав: «Кому ви віддали свою нирку?» Я відповіла, що нікому. «У вас немає правої нирки», – сказав він. Карточка моя теж чомусь зникла. Куди тепер мені звертатися, стільки років пройшло, так уже і доживатиму. Грошей на лікування немає, бо пенсія невелика. Протягую на обезболювальних, – завершує свою розповідь жінка.
Факт, що у Валентини Качули дійсно одна нирка, підтверджує і завідувачка амбулаторії загальної практики – сімейної медицини села Ветли Любешівського району Іванна Костюк.
– Дійсно, у жінки виявили агенезію (відсутність, – авт.) правої нирки під знаком питання. Але ми знаємо, що агенезія це може бути і вроджена вада, про яку пацієнтка могла і не знати аж донині. Та, я звичайно, не виключаю варіанту іншого, що нирку у неї видалили, бо у мене на руках – лише висновок УЗД. Звісно ,бажано було б підняти амбулаторну карточку Любешівської ЦРЛ, – каже лікар.
У КНП «Любешіська ЦРЛ» амбулаторної карточки пацієнтки дійсно немає. Заступник головного лікаря Андрій Гук зазначає, оскільки історія ця 30-річної давнини, потрібно піднімати архів. А це справа не одного дня. Та додає, що лікар, прізвище якого називає жінка (прізвища з певних міркувань не вказуємо, – авт.), й справді працював у їхньому медзакладі, але він… давно виїхав за кордон. А лікар УЗД підтвердив, що Валентина Качула дійсно проходила обстеження, і у неї не виявилося правої нирки. Мовляв, він її добре запам’ятав, бо такі патології, як у неї, – рідкість:
– Чи ця нирка у іншому місці, чи повністю відсутня, чи погано візуалізується, це потрібно робити обстеження на рівні обласної лікарні, варто зробити комп’ютерне обстеження. Зараз я не можу точно сказати, що саме сталося з цією її ниркою.
Зазначу, що подібна ситуація в Україні була у 2012 році, коли багатодітна мати з Тернополя Галина Сливка стверджувала, що після кесаревого розтину вона прокинулася без нирки. Жінка була упевнена, що життєво важливий орган в неї разом з дитиною витягнув лікар і, попри те, що роками намагалася встановити істину, однак ні медики, ні правоохоронці не пролили світла на цей випадок. Те, що до пологової операції всі органи були на місці, у багатодітної матері сумнівів не було, адже перед операцією її обстежували у районній лікарні. Лікарі стали на захист колеги, який оперував цю жінку, запевняли, що він не є «чорним» трансплантологом, та переконували, що в умовах райлікарні, тим більше при кесарському розтині, просто технічно неможливо вилучити нирку для трансплантації (зазначу, що перша пересадка нирки була зроблена в Україні в 1933 році харківським хірургом, – авт.).
Зрештою, у цій справі теж більше питань, ніж відповідей. Як зазначає сама пані Валентина, добиватися правди вона не буде: мовляв, уже не той вік та й не вірить вона, що хтось за це відповість. Тим більше, що головний фігурант цієї історії – лікар, який її оперував, давно за кордоном…
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!