Нині Едуарду Аскерову з Ковеля – 32 роки. Дев’ять з них він провів у вживанні наркотиків. За цей час двічі відсидів у місцях позбавлення волі, його лишила дружина, чоловік поховав 13 своїх друзів по голці і кілька разів сам намагався заподіяти собі смерть. Лікарі пророкували йому короткі дні життя. З тим, що Едуард приречений, змирилися навіть батьки.
Нині ж він – яскравий приклад того, що від наркозалежності таки можна звільнитися. Більше того, чоловік сам визволяє людей з пут наркоманії…
Під вплив вулиці Едуард Аскеров попав через те, що в його сім’ї сталася біда – батько потрапив у аварію, тож вся увага його матері скерувалася в інше русло. Хлопець залишився у своєму розпорядженні. У 12 років спробував нюхати клей. Однак це не викликало у нього тих емоцій, яких він шукав. У 17 років потрапив у колонію для малолітніх у Ковелі. Його посадили на 4,5 року. І саме там він вперше спробував справжній наркотик. Після того, як відбув термін, одружився, народилася донечка Кароліна. Та шлюб тривав недовго – всього 3 роки. Не тішила його ні красуня-дружина, ні дитина. Його вабила вулиця. Там у колі «друзів» курив «траву», вживав амфетамін. Перший ін’єкційний укол був у 21 рік. Тоді він вдруге втрапив за ґрати за наркотики. Цього разу на 5 років. Дружина подала на розлучення. Жодного разу не навідала його, не привезла доньки. Це остаточно його надломило, і молодий чоловік змирився із думкою, що він приречений...
Колов по 7 уколів наркотиків щодня…
Інтенсивно вживати наркотики Едуард почав саме у місцях позбавлення волі. Там, за його словами, їх ще простіше дістати, ніж на волі. Почав дурити маму, що треба гроші на їжу, на цигарки, сам же витрачав їх на «дурман».
– Звільнявся після другого разу я уже повністю в системі (це коли вживання наркотиків переростає у звичку – щоденну потребу, – авт.). Якщо спочатку контролював якось цей процес, то потім контроль геть втратився. Дійшов до семи уколів на день. Тричі мене кодували, бо матері несила було дивитися на дитину, яка помирає на очах. Але безрезультативно. Дійшло до того, що ми прийняли повне безсилля і прийняли мою залежність як невиліковну хворобу, – розповідає Едуард Аскеров.
Мама, щоб сина знову не посадили за наркотики, почала давати йому гроші на цю «забаву». Купував із запасом, аби не бігати щодня. Дійшло до того, що він уже не міг піднятися з ліжка. Схуд до 48 кілограмів. Був наче ходячий скелет. Лікарі прогнозували йому не більше ніж півтора року життя. І тоді батьки Едуарда кинулися шукати реабілітаційний центр, як останню інстанцію для порятунку їхнього сина. Неодноразово Едуард намагався накласти на себе руки. Він говорив до Бога: «Ти мене не чуєш, не хочу, щоб мої батьки мучилися, мені краще не жити». Їхав за місто, колов надмірну дозу, аби спровокувати передозування. Але нічого не вдавалося. За період його вживання 13 його друзів по голці померли від наркотиків. Серед них – і той, який перший запропонував йому вколотися і зробив йому ін’єкцію…
З приреченого наркомана став рятівником наркозалежних
– Так, в 2017 році я поїхав в реабілітаційний центр в Луцькому районі. Потім цей центр закрили. Мене перевезли в інший – у Полтаву. Але і його через три місяці закрили, а нас всіх повипускали. Я поїхав додому. Почав вживати алкоголь. Протримався всього 5 місяців і знову вколовся. Зірвався. Це був лютий 2018 року. Але тоді я самостійно зібрав речі і поїхав повторно в ребцентр. Але через місяць мого перебування цей центр також закрила поліція. Я знову поїхав додому, але до вживання більше не повернувся. Повністю виключив зі свого життя всі хімічні речовини, які б змінювали мій стан. І уже рік, як я у повному звільненні, – каже Едуард.Нині чоловік активно навчається, аби витягувати із залежності таких же приречених, як був сам. Уже має відповідні сертифікати і працює незалежним консультантом. За короткий проміжок часу йому вдалося вмотивувати 13 осіб лікуватися від наркотиків у реабілітаційних центрах. Створив спільноту анонімних алко- та наркозалежних у Ковелі. Вступив у Львові до Інституту психотерапії залежності. Паралельно працює волонтером в організації для людей з обмеженими можливостями «Добродія в дії». Займається спортом. Має стосунки із дівчиною, себто намагається максимально наздогнати те, що упустив за 9 років вживання наркотиків.
Попри те, що уже минув рік з дня його чудесного звільнення, його мама – Людмила Аскерова, досі не може згадувати увесь той жах без сліз.
– Чесно кажучи, я вже не вірила в його звільнення. Інколи ми так замикаємося на своїх проблемах, що перестаємо помічати своїх дітей. А вулиця сина швидко підібрала, зігріла. Він на той час думав, що у нього все прекрасно. А наслідки Едуард і уявити не міг. Ми вирішили сидіти на хлібі і воді, але таки оплатити йому перебування в реабілітаційному центрі. Але коли він зірвався, я опустила руки і вже нічого не робила. Син вже сам казав, що то вже його така доля. І я готувалась до найгіршого. Я його подумки вже поховала. Але, саме коли він був однією ногою вже там, життя взяло верх. Бог милував – і мій син тримається…
Ірина Бура
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!