«Ви – наша остання надія»: діти просять врятувати онкохвору матір
Україна

«Ви – наша остання надія»: діти просять врятувати онкохвору матір

18 вересня, 15:28
3899
0
1
Сподобалось?
1

Катерина Ященко з міста Корсунь-Шевченківський дізналася про свою важку хворобу минулого року. Нині жінці 44 роки. Її донька – Анна, розповідає, коли матір пішла до гінеколога на черговий профогляд, лікар виявила у неї ущільнення. Катерину направили у медзаклад в Черкаси, де сказали, що в матковій трубі набирається рідина, тож потрібно провести оперативне втручання і проблема буде вирішена. Жінку обстежував на УЗД відомий у місті лікар, але навіть він не побачив онко. У Катерини також діагностували гідронефроз нирки. 

- Цей гідронефроз, як ми уже потім дізналися, утворився від того, що в мами виросла пухлина на шийці матки, але вона заховалася на задній стінці, тому її не було видно. Це новоутворення передавило сечовід, що спричинило виникнення гідронефрозу. Парадокс у тому, що мама взагалі не відчувала болю. А почалося все з того, що в неї збільшилися лімфовузли. За пів року вони виросли так, що в інших за кілька років так не виростають. Ми поїхали в ендокринологічний інститут у Київ. Там виявили, що у мами повністю вся ліва сторона тіла була «забита» лімфовузлами. У неї взяли пункцію, але онкологію не підтвердили. Але, як виявилося потім, лімфовузли збільшилися саме через онкологічний процес. А коли ми вже в Києві зробили КТ всього організму, лікарі діагностували, що у мами можливий непластичний процес у малому тазі, скоріше всього – шийки матки. Тобто, знову ж таки діагноз підтвердили не на сто відсотків. Ми довго взагалі не розуміли, що відбувається. А коли я прочитала розшифровку черкаського онколога, там було написано, що у лімфовузлах є метастази. Тобто, онкологія в шийці матці дала метастази у лімфовузли. Великий плюс у тому, що метастази не пішли у органи, - розповідає донька хворої жінки.

    На операцію Катерина Ященко повернулася у Черкаси. Але там повідомили, що надзвичайно велика черга, тож оперативне втручання проведуть тільки через три неділі. Коли цей час минув, то в операційну пані Катерина йшла прямо із коридору, її навіть не помістили в палату, бо не було вільних місць. Тож, як розповідає донька хворої жінки, з 8-ми ранку до 15 години довелося сидіти в коридорі і чекати своєї черги на операцію. Після біопсії ще місяць довелося чекати на результати.  

    - Лікар повідомив, що у мами плоскоклітинна карцинома. Коли ми приїхали на хіміотерапію, то хіміотерапевт сказала, що не робитиме цю процедуру без опромінення, а в радіологічному відділенні сказали, що опромінювати не будуть, бо пухлина захована. От такий парадокс – лікарі не могли дійти згоди між собою, що робити. Завідуюча радіологічного відділення нам сказала: «чому ви вже приїхали з такою стадією?». Натякнула, що мама безнадійна. І це вона сказала мамі в очі. Щоб ви розуміли, в Черкаському онкодиспансері тільки два хіміотерапевта. А хворих так багато, що немає і місця вільного. А сам онкодиспансер займає 9 поверхів, - продовжує Анна.

    Коли чоловіку Катерини Ященко телефоном сповістили діагноз дружини, він якраз їхав за кермом авто. Від перехвилювання не справився з керуванням, злетів з дороги і перевернувся…

    - Від нервового стресу у мене також зі здоров’ям почалися проблеми - набралася рідина в голові, почався внутрішньочерепний тиск. У сестри моєї, їй на той час було 15 років, почалися сильні болі в животі, а коли її забрала швидка в лікарню, у неї виявили 6-сантиметрову кісту. Найважче для нас це віднайти кошти на порятунок мами. Зверталися ми і до депутата, який 10 років був у ВР від нашого округу, гучно завжди розповідав, що допомагає окохворим, і бідним, а коли ми прийшли до нього, він сказав, що допомагає тільки дітям. Тобто, на людях каже одне, а коли до нього звертаються з потребою, - зовсім інше. Я зрозуміла, що в нас в Україні в людей є лише люди. Благодійні фонди, куди ми зверталися, 80 відсотків з них взагалі є фіктивними, там навіть на дзвінки ніхто не відповідає, під їхніми номерами телефонів я потрапляла у якісь супермаркети. Інші 10 відсотків займаються виключно дітьми до 18 років, і майже ніхто не займається старшими. Фонд у Запоріжжі «Щасливі долоньки» погодився нам допомогти, вони заявили нашу потребу на «Українську платформу благодійності». На даний час там зібрали 19 тисяч гривень. А необхідний мамі препарат "Авастин" вартує 70 тисяч гривень за курс прийому. А  мамі потрібно його приймати хоча б до лютого 2020 року. Кожен 21 день мама повинна проходити курс лікування "Авастином", - продовжує Анна.

      Із кінця січня 2019 року родина витратили на лікування більше мільйона гривень. З 10 вересня знов розпочався курс лікування, наступний буде 1 жовтня, далі 22 жовтня і так кожен 21 день. Де брати такі гроші на життєво важливий препарат рідні уже й гадки не мають, тому звертаються до усіх небайдужих з проханням допомогти їхній рідній людині вижити, тим більше, що динаміка лікування – позитивна.

      - Невже нам здатися на половині пройденого шляху? Пухлина значно зменшилася і як сказали нам лікарі у київській клініці «Лісод», шанси на повне одужання у мами величезні. Звертаюся до всіх людей, допоможіть моїй мамі вижити, ви – наша остання надія, - завершує Анна.

      Реквізити для допомоги: 

      ПриватБанк: 5168757384441509 Ященко Катерина Василівна


        Хочете дізнаватися про головні події першими?
        Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

        Читайте також

        Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

        Ваш коментар

        Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
        Реєстрація Вхід
        Забули пароль?
        Реєстрація Вхід
        На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
        Реєстрація Вхід
        Зареєструватися