У середньовіччі Європа палала – свята інквізиція з дозволу Папи Римського на вогнищах спалювала відьом. Чимало жінок згоріло і на Закарпатті, яке тоді належало до Угорського королівства.
Вирок «пом’якшили» – спалили тіло без голови
В архівних документах, які збереглися до сьогодні, зафіксовано чимало фактів про криваві події тих років. Ще у 1990-х історик із закарпатського міста Берегове Ласло Зубанич випадково натрапив на ці документи.
– Як з’ясувалося, жертв інквізиції у нашому краї було не менше тисячі, – розповідає історик. – Перші згадки про судочинства над відьмами датовані XV століттям – у Березькому та Соболчському комітатах. А найбільше відомих процесів відбулося в Угочанському комітаті – нинішній Виноградівський район та частина Румунії.
Зокрема судили відьом з Мукачевого, із села Чорнотисів (Виноградівський район), Середнє (Ужгородський), Сент-Міклош (Чинадієве, Мукачівський). Тих, кого підозрювали у ворожінні, випробовували різними способами. Приміром, якщо зв’язана жінка не тонула, її засуджували, якщо йшла на дно – виправдовували.
– У Трансільванському князівстві, до якого належало і Закарпаття, судові процеси над відьмами часто були політичними, – розповідає Ласло Зубанич. – Графиню Баторі та її спільниць, які мали великі володіння, було ув’язнено. Часто звинувачували у чаклунстві тих, хто йшов проти волі місцевої влади чи інакше думав. 1689 року звинуватили Анну Серенєї в тому, що вона слова Святої Біблії тлумачила по-іншому і цим грішила проти Бога. Хоч вину не довели, все ж їй відрізали язика, а потім стратили на повільному вогні.
Останній великий судовий процес над відьмами в Угорщині відбувся 1728 року, на якому звинуватили 18 осіб. Під час розгляду справи двоє померли у в’язниці, 12 спалено живцем, а одній жінці покарання «пом’якшили»: на вогнищі горіло тільки тіло без голови. Після цього прогресивна інтелігенція започаткувала рух проти відьомських процесів. У 1756 році королева Марія-Терезія видала указ, аби про вирок суду повідомляли їй особисто. Звинувачували у чаклунстві, якщо мали достовірні докази і якщо була підозра у скоєнні іншого важкого злочину. Це практично поклало край подібним процесам.
Гинула худоба, тому розкопали могилу
Але про знищення середньовічних відьом згадали навіть у Радянському Союзі, до якого належало Закарпаття. Уявіть, у 1960-х роках, коли поля оброблялися радянськими колгоспами, коли вже літали у космос, у закарпатському селі викопали відьму!
– Ми перевірили в прокуратурі цю легенду, – розповідає науковець Федір Шандор, президент Закарпатської регіональної туристичної організації. – І справді, у 1960-х роках по справі проходили ряд мешканців, які під керівництвом священника розкопали могилу. Померлу запідозрили у чаклунстві, бо в селі масово стала гинути худоба. Викопали тіло й увіткнули в нього осиковий кілок.
Першу відьму у Європі спалили у французькій Тулузі 1275 року, а останню закатували 1782-го у Швейцарії – їй відрубали голову. Що цікаво, у середньовіччі була не тільки католицька, а й православна інквізиція! Вона теж переслідувала відьом, єретиків, старообрядців. Перша згадка про це датується 1227 роком – у Новгороді на архієрейському дворі згоріли на вогні чотири «волхви». Спалювання відступників у Росії тривало до 1770-х років.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!