Про цю неймовірну і вражаючу історію родини Білобородових-Мислінських з Кременецького району на Тернопільщині ми вже розповідали на сторінках нашого видання. А нещодавно після відкриття архівів СБУ з’явилися нові вражаючі подробиці.
Цю історію нам розповіла Лілія Следзінська – найближча родичка і живий свідок тих подій. Така у них була сім’я – росіяни, а стали першими у краї просвітянами. Шевченка цитували, заборонені п’єси ставили, по кілька вишитих костюмів мали. Інтелігентні, порядні, освічені – цвіт нашої нації, який поклав свої голови за волю і незалежність України.
Лілія Адамівна хоч і була тоді дитиною, проте добре запам’ятала, як її тітка Агафія в один рік втратила трьох своїх молодих і красивих синів: Бориса, Ігоря, Шуру. На весь Кременецький район тоді було чотири сотенних УПА, і двоє з них – її старший і середній сини-соколята. Чорним для матері став 1944 рік: спочатку їй принесли звістку, що загинув середній, 21-річний Ігор, а за трохи після запеклого бою у Цуманських лісах пропав старший, Борис. І майже одразу за ними щез найменшенький (йому ще й 20 років тоді не було!), Шура, який до останнього жив при матері.
Не можна уявити той жах, який пережила бідна Агафія. Вона жодного сина не провела в останню путь, жодного не бачила мертвим – її розум відмовлявся вірити у непоправне. Сподівалася, що настане час – і хлопці повернуться. Переконувала усіх навкруги і в першу чергу себе: вони зуміли вирватися з лап смерті, врятувалися, а отже – прийдуть! До кінця життя вишивала їм сорочки з рушниками у придане, не завішувала на причілку вікно і ночами його підсвічувала – щоб здалеку бачили, що мати їх чекає.
Весь цей час жінку підтримувала, а потім і доглядала племінниця Лілія Следзінська. Коли на її руках помирала згорьована Агафія, поклялася: вона розшукає і поверне матері синів. Відтоді минуло багато років. Лілія Адамівна вже сама у доволі похилому віці, але клятві своїй не зраджує. У 2015 році вона знайшла могилу сотенного Ігоря і навіть, добившись ексгумації, перенесла його останки до місця вічного спочинку матері. Через два роки вона просто дивом з’ясувала місце загибелі сотенного Бориса. На той час залишалася невідомою лише доля найменшого сина Агафії Шури.
І от нещодавно ми зв’язалися з невтомною Лілією Адамівною. Виявляється, за ці два роки вона доволі серйозно просунулася у своїх пошуках. Особливо після відкриття архівів СБУ. Пані Лілія розповіла стільки вражаючих подробиць, що ми не могли лишитися осторонь…
А от про ці нові факти і неймовірні деталі історії сім’ї Мислінських читайте у жовтневому випуску журналу «Люди і долі» (№ 10 за 2019 рік). Тут ви дізнаєтеся про те, як у хлопців Мислінських знайшлися ще брат із сестрою, що найменший Шура не був розстріляний і жив таємно далеко від дому, як склалася доля нареченої Ігоря і багато іншого…
Мирослава КОСЬМІНА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!