Українська дівчина-сирота вижила завдяки донорському серцю білоруса
Україна

Українська дівчина-сирота вижила завдяки донорському серцю білоруса

1 грудня 2019, 14:02
0
0
Сподобалось?
0

Катерині з Вінниччини – 24 роки, і вона – кругла сирота. Мама померла від хвороби серця у віці 23 років, коли донечці було усього 5. Її тата позбавили батьківських прав – він залишив сім’ю. Опікуном дівчини був дідусь. А потім серцева хвороба «скосила» і її. А звістка, що їй потрібна трансплантація, увела дівчину у шок…

Вада серця у Катерини була вродженою, а турбувати воно її почало десь у 7 класі. Дівчині постійно докучала задишка, від уроків фізкультури вона була звільнена. Уже тоді мала інвалідність. А найбільше серце почало турбувати з 15 років, до задишок додався високий пульс і постійне погане самопочуття. Коли закінчила школу, пішла навчатися на бухгалтера, хоч дуже хотіла йти в медичний. Та не дозволяв стан здоров’я.

Серце саме зупинялося…

– У мене була гіпертрофічна кардіоміопатія. Це вроджена вада, яка перейшла мені від мами. Потім пульс став за 120, і нормальний ритм не відновлювався. Я лежала в Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. Амосова. Коли я з дідусем зайшли на прийом до заввідділення Валерія Залевського, він спочатку подумав, що результати аналізів не мої, а дідуся. Мене одразу поклали в лікарню. Там прооперували і вставили дефібрилятор, який заводив серце, коли воно зупинялося, що було досить часто. Там мені і сказали, що потрібна трансплантація. Я подала документи в МОЗ на трансплантацію. Але стан дуже різко погіршувався, навіть лікарі такого не очікували. У мене почався асцит – у животі набиралася рідина, я була наче на останніх місяцях вагітності, – розповідає Катерина.

Сечогінні препарати, які кололи дівчині, не допомагали. Вона не могла спати, важко було навіть лежати. Були моменти, коли вона просто плакала від безсилля. Спадали думки, що краще не жити взагалі, ніж так. Навіть кілька кроків давались їй зі значним зусиллям. Біля неї поряд був лише дідусь, він дуже переживав, адже йому довелося поховати дружину і доньку, а тут ще й з онукою біда. Коли Катерина зрозуміла, що без трансплантації не обійтися, дала собі настанову боротися до останнього, що обов’язково виживе і в неї все буде гаразд. А ще цю віру в себе вселяли їй лікарі, які стали для дівчини наче рідні.

– Я хочу подякувати всім, хто в той час був поряд зі мною, і  хто допомагав та підтримував мене. Особливо, моєму хірургу Валерію Залевському. Адже якби не він, мене уже давно не було б на цьому світі. Він взяв мене під свою опіку, не відмовився від мене і допомагає навіть зараз. І лікарці, яка спостерігає мене, – Валентині Шаповаловій. Вона завжди зі мною і поряд навіть на відстані, – розповідає дівчина.

«Свій перший вдих із новим серцем не забуду ніколи»

У черзі на трансплантацію дівчина була 147. Але оскільки вона сирота і її стан був критичний, її відправили поза чергою. На цю процедуру держава виділила 150 тисяч доларів. Операція тривала 6 годин.

– Коли я прокинулася, в мене  була трубка в роті, а коли її  витягнули і я сама зробила перший вдих, це було просто неймовірно, скільки житиму, буду це пам’ятати. У мене було відчуття, що я за все життя так легко не дихала. На повні груди, як кажуть. У мене тоді пішли сльози. Медсестра запитала, чому я плачу? А анестезіолог їй відповів: «Та це вона від щастя». Потім я постійно боялася, щоб це серце не відірвалося, не відпало», – продовжує дівчина.

За свого донора дівчина практично нічого не знає – заборонено законом Білорусі. Їй відомо лишень, що це був чоловік – 28 років. Загинув у аварії. Через рік після операції Катя здійснила давню мрію – вступила до медичного. Нині їй лишився ще рік навчання. Звісно, не все так райдужно у житті дівчини – на день доводиться пити понад десяток таблеток – і це довічно. А ще її може вбити грейпфрут. У ньому є речовини, які сприяють відторгненню органа. Але все це ніщо, порівняно з тим усвідомленням, наскільки цінним є життя, з можливістю рухатися, гуляти, подорожувати. А ще лікарі кажуть, що через 5 років, якщо все буде добре, вона може задуматись над тим, аби стати мамою…

Ірина Бура


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися