До нас в редакцію надійшов зворушливий лист-сповідь. Його надіслала жінка, яка страждає від самотності. Читаєш – і відчуваєш, як плаче її душа. Пані Ірина попросила через газету поради священика, бо мучиться через сумніви: невже страждає через те, що свого часу не отримала маминого благословення?
З великим теплом вона згадує про тата. А про маму? Згадує лише, що підтримки від неї ніколи не мала. «Закінчуючи школу, я так мріяла вступити до вузу, отримати освіту і мати роботу до душі, – пише пані Ірина. – Та коли я йшла поступати, мама вслід мені сказала: «Щоб ти не поступила!» Так і сталося. Далі доля послала мені хорошу людину – хлопця. Але і тут моя рідна мама не підтримала, не пораділа за мене, намагалася нас розлучити. І знову не було материнського благословення, я заміж так і не вийшла. Потім тато – такий завжди здоровий і сильний, захворів та помер. У 2001-му не стало і мами. Тепер я геть сама. А одній так важко... Я заздрю тим, хто має діток. І з сумом згадую про свою нездійсненну мрію вчитися, яка досі живе в моєму серці. А ще мене постійно мучать запитання: чому так склалося моє нещасне життя? Наскільки важливим для дітей є материнське благословення? Чи воно визначає долю?»
Відчувається, що серце жінки сповнене образою. Його точить сумнів: а якби мама з дитинства підтримувала, чи була б вона щасливішою? Ми попросили допомогти читачці добрим словом священика, викладача Волинської православної богословської академії Андрія Хромяка.
– Що таке благословення? Це слово похідне від «благо» – дії, що має принести добрий, «благий» результат. Батьки, благословляючи своїх дітей на навчання, подружнє життя чи на будь-яку іншу справу, бажають, аби вони жили добре, краще за них самих. Але реалізація цього «блага» залежить лише від самих дітей, – пояснює священик. – Не треба шукати винних у своїх невдачах.
Звісно, шкода, коли діти не отримують від батьків підтримки. Але це не означає, ніби ті винні у тому, що «не так» склалася доля у їхніх синів та дочок. Бо передусім від кожного з нас залежить, як ми йдемо по своєму життю, чи бачимо в ньому волю Божу. Пані Ірині хочу сказати: не впадайте у відчай, не ставте на собі хрест, а навчіться у будь-якій ситуації бачити позитив та дякувати за все нашому Творцеві, Який краще знає, що для нас є добрим та потрібним. Можу порекомендувати вам та іншим читачам «Вісника+К», які мають сумніви, для натхнення переглянути дуже добрий життєвий фільм «Поліана». Він розповідає про дівчинку, яка несла світло у цьому світі, незважаючи на всі труднощі. Можливо, воно зігріє і ваше серце.
Наталія КРАВЧУК
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!