Це неймовірно, але лише за декілька кілометрів від знаменитого озера Світязь, серед поліських лісів, є… гори. Вони не кам’янисті, а піщані. І росте тут особливий ліс – кручений. Знаходиться це диво у селі Кошари Шацького району.
У Кошарських горах блудять навіть місцеві
Якщо відверто, ходити самому на Кошарські гори, або Овчі, як називають місцеві це диво природи, нікому б не радила.
– Там люди в блуд впадають, – каже 90-річний житель села Феодосій Олександрович Сивоха. – Чого так – не відаю. Але якась сила ними водить. Здається, кожну стежку і деревце знаєш. А підеш по гриби – дивись, і в інший бік забредеш. Так по колу й ходиш. Мєсні то виход знайдуть. А от приєжжим не радив би самим туди ходити.
Нашим екскурсоводом по Кошарських горах люб’язно погодився бути Валерій Пневський. Вийшовши на військову пенсію, чоловік уже давно купив у селі хатинку і знає все про тутешні місця. Написав про них не одну статтю. Він вважає Кошари особливою місциною. І не тільки тому, що тут сходяться межі трьох держав – України, Польщі і Білорусі. Головне – це цілюща енергетика, яка тут буквально скрізь. І на озері Ритець, вода якого багата гліцерином, і на лузі, який розкинувся між селом та Бугом і влітку всіяний всілякими цілющими травами.
Тут міцно сплять зайці і не співають пташки
Кошарські ж гори – унікальні. На них дерева ростуть різноманітної чудернацької форми. Кажуть, неспроста.
– Ось подивіться, – показує пан Валерій, – до них ліс нормальний, сосни стрункі і високі. Як писав Віктор Лазарук у своєму романі «Світязь», ще у 80-х роках минулого століття можна було натрапити на сосну, яку ледве обіймали п’ять чоловіків! А от як тільки починаються піщані дюни – дерева всі покручені, невисокі, ніби рахітні. Помітив ще й таку особливість – на Кошарських горах не чути співу птахів, хоча зовсім поруч, біля лугу, постійно щебечуть. Чомусь немає тут мурашників. А місця, де живуть мурахи, вважають такими, що мають позитивну енергетику.
Валерій Пневський не надто вірить у потойбічні сили і каже, що появу «крученого» лісу саме на Кошарських горах можна пояснити тим, що ростуть вони на піщаному ґрунті, бідному на вологу. Тому і пристосовуються та вигинаються у різні боки, як можуть.
– Але я впевнений, що у цьому місці особливе геомагнітне поле. І вивчати це потрібно на науковому рівні, – переконаний дослідник. – Був випадок, коли я мало не наступив на сплячого зайця. А вони ж дуже чутливі. Значить, спав він так міцно, що не почув наближення людини. Отака енергетика цього місця!
Є петля часу?
Місцеві ж люди про біополя нічого не знають, але вірять, що коли походити поміж «покрученого» лісу, здоров’я прибуде.
– От кашель чи насмарк возьметься, чи навіть температура, піду до того лісу – враз пройде. Таке там повітря цілюще, бо сосни і ялівець ростуть, – каже дід Феодосій Сивоха. – А ще старші люди розказували, що як у петлю сосни пролізти із заходу на схід, то помолодієш на рік.
Сам Феодосій Олександрович на запитання, чи пробував лазити, тільки сміється. Мовляв, і так молодий у свої 90 літ – «Вісник+К» щотижня читає і в ліс ходить.
Нам же, поки бродили «крученим» лісом, траплялися лише петлі, у які могла хіба рука пролізти. Тож поїхали у тих самих роках, у яких і приїхали. Хіба що грибів трохи назбирали. Бо саме тут їх росте найбільше. Може, того, що чужі не ходять – бояться заблукати?
Наталка СЛЮСАР, Волинська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!