103-річний дідусь у лікарів не був

103-річний дідусь у лікарів не був

Волинь
Три роки тому Андрію Вуйціку виповнилося сто років, і з тих пір журналісти у нього не переводяться. Андрій Іванович уже звик до уваги преси, і коли його фотографують, старанно дивиться в об’єктив, намагаючись не зморгнути. Недавно до найстаршого жителя області у село Настасів Тернопільського району завітав губернатор Тернопільщини Іван Стойко, щоб привітати дідуся з Днем людей похилого віку (нині в Тернопільській області живе 89 осіб, чий вік наближається до ста років). Подарували калорифер – тепер старожил зекономить дрова, якими рятується від зимового холоду досі не газифіковане село.
Тримає город, козу і кури

Червонощокий Андрій Іванович зовсім не виглядає на свої сто. Не більше 80-ти дають йому всі, хто бачить дідуся вперше. Запитую господаря невеликого обійстя про здоров’я, і він відповідає: „Все болить, а найбільше – ноги”. Та тримається чоловік ще досить бадьоро. Нині по господарству йому допомагає Марія Шварчевська з районного територіального центру соціального обслуговування одиноких громадян. З Андрієм Івановичем жінка не має жодних проблем, адже підопічний – чоловік абсолютно непримхливий, доброзичливий і дотепний.
Дідусеві вона приносить води з криниці, варить їсти, пере. А з городом, кількома курми та козою довгожитель справляється сам. Молоко безіменної годувальниці, яку дідусь доїть власноруч, й дає йому здоров’я, вважає Андрій Вуйцік.
Чоловік має прекрасну пам’ять, добре рахує, правда – в голові, а от писати і читати так і не навчився. На Тернопільщину сім’я потрапила з Лемківщини після сумнозвісної операції „Вісла”. У рідному селі Вуйціка школи спершу не було, а коли відкрилася, то почалася Перша світова війна. Згодом теж було не до науки – родина потребувала робочих рук. У Настасові Андрій Іванович до виходу на пенсію пас колгоспних овець, у церкві служив старшим братом. Його дружина померла тридцять років тому, а згодом чоловік пережив і смерть трьох синів.
– Тепер, – зітхає дідусь, – залишився сам і так ся мучу.

На вибори вибрався і голосував за Ліщенка

Церкву дідусь відвідував ще донедавна, а нині вже не може. Правда, на минулорічних виборах до дільниці проголосувати таки вибрався. Віддав голос за „Ліщенка” – так Андрій Іванович, мило посміхаючись, називає Ющенка.
Ще кілька років тому Андрій Вуйцік, не боячись за шлунок, їв усе, а нині відмовився від м’ясного, ковбаси і сала. Полюбляє майонез, часник, помідори, а солодке – не дуже. Раз у житті спробував морозиво. Воно йому присмакувало, але згодом повторити задоволення не хотів, бо заощаджує кожну копійку. Пенсія у настасівця – 332 гривні, і її вистачає тільки на найнеобхідніше. Сніданок дідуся складається із сирого яйця і склянки козячого молока. Люльку чоловік смалив ще до 80 років. Горілку ж він не п’є, а... їсть:
– Наллю трохи самогонки в мисочку, накришу туди хліба і так їм.
Пан Вуйцік розповів, як „розвів” одного разу допитливих журналістів, котрі цікавились, чому він не хворіє грипом, коли все село злягло. Дідусь дав їм „рецепт”, який потім з’явився в газеті:
– Я сказав їм: щоранку випиваю склянку горілки, з’їдаю дві головки часнику – і так борюся з грипою. А вони й повірили.
За прожиті роки старенький жартівник каже:
– Як ви думаєте, що небагато прожили, так і мені здається, що я недавно народився.
– Ніхто з родичів так довго не жив, як я, – каже Андрій Іванович.
З лікарями ж справи він ніколи не мав, бо серйозні болячки, на щастя, оминали стороною. Серце і тиск у нього – ще ого-го. Однак пожити настасівець хотів би вже недовго, бо „то є мука”.
Під кінець зустрічі Андрій Вуйцік виглядав помітно стомленим, і коли гості нарешті попрощалися, дідусь, як, сміючись, переказала його незлобливі слова Марія Шварчевська, пробурмотів: „Слава Богу, шом ся збив”.

Євгенія Ліщук,
Тернопільська область

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

  • вул. Перемоги, 15, м. Луцьк
  • T 0 332 77 48 84, 0 332 77 49 85
  • Email:visnyk@visnyk.lutsk.ua

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×