Оновилися дві пари ікон

Оновилися дві пари ікон

Україна

Передбачення старців про чудеса, з якими буде стикатися сучасна людина, почали все частіше збуватися. Одне з таких див трапилося в селі Брідки Старовижівського району Волинської області. В оселі місцевого фермера Леоніда Ярмолюка оновилися дві пари ікон.

Про своє майбутнє довідався з видіння

– Образи Спасителя та Почаївської ікони Божої Матері, яким більше 200 років, мені дісталися у спадок від батьків, – розповідає Леонід Стахович. – Вони довго лежали на полиці у старій хаті і потемніли від часу. Отож у пам’ять про батьків хотів віддати ікони на реставрацію. Але не встиг.

З початком воєнних подій на Сході України Леонід помітив, що одна з ікон посвітлішала, за нею стала поступово змінюватися й інша. Сумнівався, чи не підводить його зорова пам’ять. Тому поділився здогадками зі священиком та друзями. Але не лише це бентежить власника сімейної реліквії.

– Якщо добре вдивитися в ікону Спасителя, то можна помітити, як на фігурі Ісуса Христа проглядається ще чийсь образ, – каже Леонід Ярмолюк. – Він нагадує преподобного Онуфрія, який відіграв велику роль у моєму духовному житті. Над головою Ісуса Христа нібито терновий вінок, над Богородицею – корона.

Мій співрозмовник згадує молоді літа.

– Тоді я звертався до Бога з єдиним запитанням: як жити? В одному з видінь побачив старця, у якому впізнав преподобного Онуфрія. Він розповів, що мене чекає в майбутньому. Відтоді за тридцять років побував у кількох обителях, споруджених на його честь. Усе, що передбачив старець, вже збулося: став фермером, вирощував худобу, були злети та падіння, статки та безгрошів’я, ношу бороду, про яку він казав. Але якщо колись прагнув лише матеріального, то нині усвідомив, що головне – мати в серці Бога, бо без нього людина нічого не досягне, і любити ближнього.

Від аварії врятували житомирські образи

– Дві інші ікони – Спасителя та Казанської ікони Божої Матері – потрапили до мене випадково, – продовжує мій співрозмовник. – Років з десять тому був у справах на Житомирщині. Ночувати довелося в одному із сіл у скромній хатині. За вечерею на мене ледве не впав образ Матері Божої. Він повис на шнурівці над головою. Подумав, що зі стіни вирвався гвіздок, який тримав ікону. Але він виявився на місці. Заклопотана господиня мовила: «Якби ті ікони хтось забрав, у нас їх і так багато».

Повертаючись додому, фермер побачив на дорозі перекинуту фуру. Хотів зупинитися: вдарив по гальмах, але…

– Встиг лише прошепотіти: «Боже, допоможи». Ніби відчуваючи небезпеку, міліціонер, що стояв на місці аварії, пропустив мій автомобіль, зупинивши транспорт, що рухався за ним. Хвилин з десять я мчався без гальм, розраховуючи з’їхати з траси на поле, щоб нікому не нашкодити. За моєю спиною лежала пара старих ікон. Думаю, це вони врятували життя не лише мені, а й іншим учасникам дорожнього руху.

Леонід Стахович показує образи, привезені з Житомирщини. Вони як новенькі. Та коли ми беремо в руки першу пару ікон, на їхній поверхні з’являються мізерні крапельки невідомої речовини, що нагадує миро. Вони поступово покривають образи Спасителя та Божої Матері. За якусь мить «роса» зникає. У це важко повірити, як і пояснити суть побаченого, що під силу лише фахівцям, наділеним духовними знаннями.

– Возив ікони по багатьох українських монастирях, – каже Леонід Ярмолюк. – Від одного з владик отримав благословення на будівництво церкви. Віддам під неї свою фермерську землю в урочищі Особера, де дуже гарне місце. Там уже росте майже чотири гектари молоденьких берізок і височіє освячений хрест.

Наталія ЛЕГКА, Волинська область

Фото автора

Передрук заборонено!

Схожі новини

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!