Що ж відбувалося з літаком та екіпажем в останні 68 секунд польоту?
Кузнєцов довгі роки збирав матеріали про причини трагедії. За цей час технічний прогрес пішов далеко вперед, тож Ігор Іванович проаналізував дані з врахуванням сучасних знань. Висновки, які він зробив, – сенсаційні.
Перші 20 років тема падіння літака Гагаріна фактично була під забороною. Держкомісія провела безпрецедентне за об’ємом і глибиною розслідування. Однак точно сказати, що відбувалося з літаком від останнього сеансу радіообміну екіпажу з керівником польотів до точки падіння, тобто останні 68 секунд, ніхто не міг.
Виявилось, це тодішнім вченим і практикам просто не вистачало знань. Деякі параметри, факти, покази приладів спеціалісти пояснити не змогли. І тільки зараз Кузнєцову вдалося визначити головне – траекторію і параметри руху літака Гагаріна на аварійному відрізку польоту. Знаючи, як це було насправді, стало можливим зрозуміти першопричину і суть аварійної ситуації, оцінити дії льотчиків у нештатній ситуації, визначити фактори, які призвели до трагедії, і відповісти на запитання, чому загинули льотчики. Вони були непритомними, тому й не змогли вивести літак з піке. А причина – незагерметизована із самого початку польоту кабіна. (Це встановила ще держкомісія). Кран вентиляції першої кабіни, у Гагаріна (всього в літаку два крани – в першій і в другій кабінах), був відкритий на 48%. Це означає, що кабіна не була загерметизована із самого початку польоту. Льотчики дізнались про це тільки на висоті 4200 метрів – за показами приладів. Згідно з інструкцією, у цьому випадку вони були зобов’язані негайно знизити висоту польоту до двох тисяч метрів і повернутися на аеродром.
Гагарін із Серьогіним так і зробили: розвернулись, щоб екстрено знизити висоту польоту. Вони зробили запит на 320 градусів, тобто хотіли летіти наліво. Однак розвернулись на курс 180 градусів. Це пояснюється просто: зліва на висоті три тисячі метрів працював інший учбовий винищувач “МіГ-15”. Серьогін з Гагаріном знали, що туди йти було небезпечно – могли зіткнутися. Одразу вниз вони також не могли опуститися: там стрибали парашутисти.
Можна з впевненістю сказати, що пішов на пікірування, щоб знизити висоту, Серьогін (Гагарін ще не був підготовлений до виконання такого складного маневру).
А далі сталося незрозуміле: літак пішов вниз (прилади це підтвердили), та машина не вийшла з піке. Всі дивувались: чому такий досвідчений льотчик Серьогін навіть не зробив спроби вийти з піке? Ні на двох тисячах метрів, ні недалеко від землі.
Що ж трапилося? Льотчики перебували на висоті 4200 м в незагерметизованій кабіні більше 6 хвилин, кисневими масками не користувалися – це встановила комісія. Отже, було кисневе голодування (гіпоксія). З цих шести хвилин п’ять на пілотів діяло перевантаження.
У незагерметизованій кабіні тиск зростав лавиноподібно. У перші ж 5-7 секунд льотчики отримали так званий аеродинамічний удар: тиск в кабіні зростав зі швидкістю 9-14 мм ртутного стовпчика в секунду(!), тому що вертикальна швидкість зниження була 140-150 м/с. Наслідком аеродинамічного удару може бути оглушуючий ефект чи навіть смерть.
Тільки у 1991 році медики змогли встановити: якщо льотчик опинився у напівнепритомному стані, свідомість повертається до нього за 5-15 секуд, здатність оцінювати обстановку – за 15-20 секунд, рухова активність і здатність керувати літаком – за 30-120 секунд.
Гагаріну із Серьогіним просто не вистачило часу опритомніти і знову почати керувати пікірувальним літаком.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Читайте також
Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...