У невеличке село Грушів Дрогобицького району Львівщини впродовж кількох останніх століть Богородиця приходила не раз. Цей населений пункт офіційно внесений католицькою церквою до реєстру святих місць, де являлася Діва Марія. Приходила, щоб зупинити холеру, попередила про початок Другої світової війни і напророчила Україні Незалежність.
Свята вода била з дупла верби
Понад двісті літ тому у Грушеві на тому місці, де нині церква Пресвятої Трійці, росла стара дуплава верба. Одного разу між гіллям люди побачили Матінку Божу з Немовлям на руках, як ікону. Стали молитися до Неї – і з дупла дерева потекла свята водичка. Хто вмився чи зробив ковток – отримував зцілення від різних недуг. Люди на тому місці збили з дощок криничку – і почалося до Грушева справжнє паломництво. У 1806 році побував у цьому святому місці художник Стефан Чаповський. Він увіковічив перших прочан, які приходили до Грушева. Та унікальна ікона досі зберігається у храмі Пресвятої Трійці. На ній бачимо вербу, на гіллі якої висить образ Богородиці з Дитям, і криничку, що обступили каліки. Надписи свідчать, що недужі бачать Матінку Божу, дякують Їй за оздоровлення. Неходячий кинув палиці, а у хворого немовлятка висохли криваві сльози…
Слава про грушівське диво розлетілася по Галичині. Люди звіддалі цілими родинами стали приїжджати сюди фірами. Це не сподобалося місцевим урядникам, що мали неподалік шинки, бо їхні заклади пустували, всі минали їх та йшли до святині. От вони й намовили двох місцевих хлопців, щоб ту цілющу криничку закидали. За рік настигла кара Божа – обох богохульників не стало. Благо, коли руйнували криницю, селяни врятували ікону, що висіла на вербі. Через кілька літ прийшла в цей край холера. Косила люд небачено – в кожній хаті почали вмирати дорослі та діти. Ради на ту біду не було. Помирає від холери місцевий священик Петро Савицький. І тоді набожним парафіянам сниться сон: «Розчистіть криничку – і перестануть гинути люди, навіть ті, хто вже на смертному ложі». Кинулися до святині, звільнили її від непотребу, а над нею збудували дерев’яну капличку. Тоді внесли й ікону, мальовану Чаповським. І знову люди побачили Матір Божу. Вона тричі обійшла навколо каплички, а потім тримала над криничкою три яскраві свічі. Тож освятили каплицю на честь Пресвятої Трійці. Люди в молитвах просили у Богородиці прощення за те, що колись не змогли захистити святиню. І невдовзі холера відступила. За кілька літ на цьому місці звели церкву, й тут почалися відправи. А у 1901 році храм отримав грамоту від Папи Римського Лева XIII, в якій ішлося, що Грушів офіційно визнано місцем, де являлася Божа Матір, і тут дозволено проводити три відпусти в рік (у греко-католиків це форма духовної реабілітації, сповідь, під час якої відпускаються гріхи): у день Святої Трійці, на Успіння Пресвятої Богородиці і Воздвиження Чесного Хреста.
Знамення у річницю Чорнобиля
Знову Богородиця прийшла у Грушів у 1941 році, перед Другою світовою війною. Ходила у чорному одязі біля церкви. Тоді ніхто й гадки не мав, до чого те знамення. Лише коли Україна почала здригатися від пострілів, вибухів та плачу, зрозуміли: Матінка Божа хотіла попередити про страшну біду, яка насувається. Молитва у храмі Пресвятої Трійці лунала до 1959 року. Тоді совєти церкву закрили. Проте люди потайки приходили до святині – хтось із молитвою стояв коло дверей, а хтось, таємно зберігаючи ключі, наважувався серед ночі відкривати храм, щоб набирати з кринички святу водичку. Якось дійшли чутки про це до місцевого міліціонера, й він обволік колючим дротом церкву. Коли люди спитали, чи гріха не боїться, той зневажливо відповів, що у всі ті дурниці не вірить, мовляв, молодий, що йому станеться? Вихвалявся, що скоро із сім’єю має переїжджати у новий дім. Але невдовзі його «з’їв» рак, тож замість новосілля перебрався у «хату» з чотирьох дощок… З роками навкруг церкви повиростали дерева, над ними кружляли круки, довкола віяло сумом. І ось 26 квітня 1987 року, в річницю Чорнобильської катастрофи, знову у Грушеві сталося диво. З першої хати, що за метрів сто від храму, вийшла 12-річна дівчинка Марія Кізим. Аж бачить – по балкону храму ходить жінка, кличе до себе. Дитина побігла в хату й розповіла про це батькам, а ті не повірили. Але дівчинка так настійливо просила їх вийти на вулицю, що дорослі врешті згодилися. Тоді теж побачили на балконі закритої церкви Богородицю, яка ходила від стовпчика до стовпчика. За годину слава про Діву Марію, що спустилася з небес, облетіла все село.
– Я теж то почула, але відразу не повірила, – щиро зізнається Віра Майкут, дружина місцевого священика. – Але приїжджаю до церкви – а там вже людей зо сто. Впали на коліна, моляться. Кажуть мені, що справді бачать Матінку Божу. А я – ні. Тоді стала я в Неї пробачення просити – і теж побачила. Ходила Матір Божа по балкончику в темно-синій хустці, лице і ручки мала прозорі, а над головою зірочки сіяли.
До вечора у Грушів з околиць зійшлася сила-силенна народу. Наступного дня почали приїжджати прочани з інших областей.
– Десь за тиждень по всіх каналах об’явили, що в нас тут ящур. Люди, як почули те по телебаченню, то ще більше увірували: значить, точно чудо у Грушеві є, як кажуть туди не йти. І стали їхати сюди з усього Союзу. Влада зупинила весь транспорт – від Дрогобича треба було йти пішки, від Меденичів, від Комарно. Люди лишали машини і йшли пішки, – розповідає Віра Василівна.
Скільки прочан збиралось у Грушеві в ті дні, добре пам’ятаю і я. Бо разом з мамою та бабусею була там. Мала тоді лише шість з хвостиком рочків, але яскравий спогад зберігся донині. Пригадую, ми цілу ніч машиною добиралися сюди з Луцька. На світанку автомобіль довелося кинути у полі, бо під’їхати до села було неможливо. Так робили усі. Обабіч дороги стояли тисячі машин! З них виходили старі й молоді, малих дітей брали на руки і прошкували кілька кілометрів до церкви, де об’явилася Діва Марія. Пробратися близенько до балкончика нам не вдалося: багатотисячний натовп щільненько стояв навколо святого місця. Люди хрестилися, молилися, плакали, спостерігаючи за кожним рухом Богородиці. А я була маленька і нічого за чужими спинами не бачила. Тоді мама високо підняла мене над головою – і перед очима чітко з’явився жіночий силует. У душі все аж затріпотіло.
– Бачу! Бачу! – ще і ще повторювала я.
Відкрити храм просили матір Горбачова
Протягом тижня в той час молився у Грушеві й греко-католицький священик Йосип Тереля. Він перед тим 12 років провів по тюрмах за віру. Панотець зробив багато записів, які згодом лягли в основу книжки «Сім днів з Божою Матір’ю у Грушеві».
– Тоді, у 87-му, для багатьох Божа Матір давала свої послання, – розповідає пані Віра. – Їх і записав Йосип Тереля. В одному йшлося: «Україно, донько моя, я тебе вибрала, бо твої діти до мене моляться. Скоро ви отримаєте незалежність. Але побачите, що Росія схоче воювати. Будуть заворушення в Грузії, Азербайджані». Називалися й інші країни. Все справдилось. У посланнях Божа Матір просила молитися за Росію, за її керівників, бо вона хоче воювати, хоче розділити Україну кривавою річкою на Схід і Захід. Згадувала тих, хто розп’ятий на п’ятикутній зорі – знакові сатани. Ще і ще просила: моліться за Росію, бо якщо вона не навернеться до Бога, то третя світова війна випалить усе, що є живого, на більшій частині світу.
Ці записи ледве не коштували священикові життя. Кагебісти його піймали біля церкви, кинули в бус і били до півсмерті. Потім вивезли з України й викинули в лісі аж у Чехословаччині. Думали, що мертвий, а він таки врятувався. Йосипа Терелю виходив тамтешній лісник і згодом допоміг перебратися в Канаду. Там і побачили світ його книги.
Запитую в жінки, як вдалося добитися, щоб церкву Пресвятої Трійці у Грушеві совєти таки відкрили.
– Розповідають, що бачили тут серед прочан і матір самого Горбачова. То люди просили її поговорити із сином, аби дозволив відкрити церковцю. Паралельно писали листи в Москву. За рік храм відкрився, – каже.
Зцілюються від раку, виразок, хвороб очей…
І сьогодні віруючі йдуть до Грушева. Отримуючи ласки від Матері Божої, залишають свої свідчення у спеціальній книзі. Тут зафіксовано вже понад 270 оздоровлень! Хтось зцілився від раку, хтось – від виразки шлунка, фіброми матки, захворювань очей, ніг… Американка мала пухлину в мозку. Помолилася тут і з собою набрала три літри святої води з кринички. Пила її, як ліки – і видужала. Є спогад про глухоніму дівчинку, яка в храмі Пресвятої Трійці стала чути і заговорила. Й про хлопчика, що шість літ не ходив, а тут зцілився і сам обійшов криничку в церкві. Бережуть люди згадку і про австрійця Фелікса Вахтера, який разом з дружиною з дому тиждень пішки йшов до Грушева. Щирою молитвою випросив у Богородиці зцілення для своєї немічної дитини. Потім, чим тільки міг, підтримував місцеву церковну громаду. В пам’ять про цього жертводавця неподалік церкви посадили вербу. Минають роки, століття, а дива у Грушеві стаються знову і знову. Нещодавнє велике паломництво було тут у 2011 році. Тоді заплакала фігура Діви Марії при в’їзді в село.
– Певно, Божа Мати так про нинішню війну попереджала, – міркує Віра Василівна. – А коли стали люди сходитися і попадали перед фігурою на коліна, небо ніби розступилося і на хмарці з’явилася Божа Матір. Вона плакала й свої сльози збирала в кулак… Тоді поблагословила нас і зникла. А пізніше на віконечку коло вхідних дверей церкви проявився відбиток – Божа Матір вся у чорному. І хрест…
Пані Віра розповідає, що тепер відпусти в Грушеві проводяться не три, як раніше, а чотири дні в році – окрім свят Трійці, Успіння та Чесного Хреста, ще й на День матері. Тоді буває до 30 тисяч паломників!
– Наступного року у травні чекаємо на приїзд Папи Римського, – привідкриває секрет Віра Майкут. – Ми вже запросили його на урочистості.
Наталія КРАВЧУК, Львівська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!