В оселі Галини Черкіс з Дубна знайшли притулок екзотичні птахи. Більше того, папуг у Галини Миколаївни не два-три, а ціла сотня! На всяк, як сама стверджує, манер, характер і лице. 

Дубенчанка відверто зізнається: тільки-но в дитинстві побачила живого папугу, як відразу закохалась у цих птахів. А тепер, розвівши задля екзотики цілий «полк» дивовижних за красою пернатих друзів, не полишає думки, аби поповнити його ще. 

– Коли працювала в школі вчителькою, то задовольнялася десятком-другим домашніх улюбленців. При цьому час на догляд мого райського царства був дещо обмеженим, – каже Галина Черкіс. – Тепер по-іншому – маю змогу і належну увагу папугам приділити, і навіть проекспериментувати в світі природи. У результаті інколи відкриваються просто неймовірні речі. Як-от з нерозлучниками, як я їх назвала. Вони за прикладом відомої лебединої вірності теж не можуть один без одного. А от інший вид папуг не уявляє життя без людини. За рік-два настільки звикають до людської опіки, що виплескують справжню ревність, коли вділяєш на їхніх очах увагу іншим птахам. А ще – перестають розмножуватися. Загалом папужий світ дуже цікавий, і мені в ньому комфортно та приємно. Щодо цікавості, то розкрию декілька секретів, яких, мабуть, пересічна людина не знає. Наприклад, хвилясті папужки, яких із цілої кагали у мене найбільше, повертають голову аж на 180 градусів, серцебиття у них – 200 ударів за хвилину. Деякі особини доживають до 20 років. Ці маленькі пташки бувають різноманітних кольорів, але яйця несуть завжди білі. Нормальна температура їхнього тіла – 41°С. Папужки бувають правші та лівші, як люди: якщо тримає, приміром, шматочок яблука в правій лапці, значить, це правша, в лівій – лівша. 

Вдома в Галини Черкіс папуги живуть у спеціальних клітках – породинно, посімейно. Вони, хоч і приручені, все одно мріють про волю. Коли ж вириваються, впіймати фактично неможливо. Таких випадків у практиці дубенської природолюбки було чимало, і про них вона, як не дивно, не шкодує. Каже, то компенсація за домашній арешт, а кожна пташка – це ж Божий дар. 

Зрештою, в плані їжі домашні умови для птахів, створені Галиною Миколаївною, кращі, ніж у дикій природі. Бо в пташиному раціоні чого тільки немає – від зернят до апельсинів. А найбільше полюбляють папуги просо, овес, соняшникове насіння. Лущать самі, кимось налущеного їсти не будуть. А ще люблять вологий клімат, тому посушливі роки, які маємо останнім часом, – то не їхня стихія. 

Матеріально утримувати таку пташину ватагу, за словами дубенчанки, дещо обтяжливо. Як і розводити: доводиться купляти, обмінювати, спаровувати. Водночас усе це компенсується втіхою. Коли приходять гості в дім, проводять час і в райському куточку. Причому папужки подобаються і дорослим, і дітям. Спостерігати за їхньою метушнею – одне задоволення. Як і спілкуватися з ними. Вони здатні імітувати різні звуки, гарно співати і навіть виконувати нескладні акробатичні трюки. З такими вихованцями не засумуєш. Це видно і на різного роду виставках, в яких (по всій Україні) Галина Черкіс охоче бере участь.

І Галина Миколаївна рішуче налаштована нести цю радість у маси. Мріє, аби в Дубні відновили Дім природи. Охоче передала б у його «фонд» частину папуг – нехай би ними милувалося всеньке місто.