Але жінка дивом вижила!
Те, у якому стані медики «швидкої», прибувши на виклик, застали 60-річну мешканку Володимирця, що на Рівненщині, важко описати. Закривавлена жінка лежала у дворі, прикопана у землі біля туалету. В неї були пошматоване тіло, розрубана шия та відірвана гортань, травма голови, забій головного мозку… Не знали, чи вдасться у такому неймовірно важкому стані бідолашну довезти до лікарні. Але вона викарабкалася! Сьогодні жінка дає свідчення проти того, хто скоїв це страхіття з нею, – власного 40-річного сина.
Сусіди бояться слово сказати
Людмила Степанівна після того, як овдовіла, жила у старенькій хатині у Володимирці разом із сином. Той, попри не такий уже молодий вік, ніколи одружений не був, хоч і приводив у дім кілька разів собі жіночок: щось не зжилися. Має пенсіонерка ще й дочку, яка із сім’єю мешкає на Волині. Та в неньчиному домі вона не такий частий гість. Ось і доводилося матері миритися з вибриками сина.
У цій родині п’янки-бійки – річ звична, кажуть сусіди. Але борони Боже називати їхні прізвища – бояться. І того квітневого дня, коли в дворі розгорівся шум-гам, усі… промовчали. До поліції не подзвонили навіть тоді, коли, найімовірніше, бачили, як син волік по подвір’ю закривавлену матір. Правда, викликали «швидку».
Коли медики приїхали – вжахнулися. Їм довелося діставати потерпілу з-під землі. На щастя, жінка ще хрипіла. З дірявого горла била струменем кров упереміж із ґрунтом, усе тіло було порубане. Здавалося, на нещасній живого місця немає. Гаяти часу не можна було.
Коли прийшла поліція, відмивав підлогу від крові
Медики відразу повідомили про надзвичайний випадок до поліції, і за лічені хвилини на місці вже була група оперативного реагування. Зрозуміло, стали шукати сина, з яким проживала жінка. А той і не ховався. Сергія застали в хаті з відром та ганчіркою в руках – саме відмивав з підлоги материну кров. Відпиратися від того, що це він скалічив неньку, не став.
– Чоловік був у стані алкогольного сп’яніння, – розповів т. в. о. начальника Володимирецького відділення Варашського відділу ГУНП у Рівненській області Віталій Березовський. – Він опору не чинив, розкаювався, що такої біди наробив.
Попередньо, конфлікт виник через паркан, який треба було полагодити. Перед цим обоє разом випивали. Слово за слово – розгорівся скандал. Син почав бити неньку. Тоді вхопив сокиру і лопату й почав ними гамселити бідолашну. Як не віддала Богу душу – одному Господу відомо.
Чи бачив син, що мати ще жива, хтозна, але він вирішив виволікти з хати закривавлене тіло. Сунув через коридор, увесь двір, аж за сарай – під самісінький туалет. Там і вирішив зробити матері… могилу. Та глибоко викопати яму чи то полінувався, чи просто не зміг. Тож кинув жінку на землю й зверху накидав горбочок. Закривавлену лопату поставив поряд і пішов у дім.
За ніч хірурги провели 10 операцій!
Тим часом перед районними медиками стояло непросте завдання. Вони розуміли, що шанси на одужання жінки – мінімальні.
– Цю пацієнтку до нас привезли в передобідню пору, – розповідає лікар-хірург КЗ «Володимирецька ЦРЛ» Сергій Ромасюк. – Добре пам’ятаю, у якому стані вона була: жінку доставили без свідомості, всю в землі, у волоссі – згустки крові, трахея відірвана… Були пошкоджені життєво важливі органи, зокрема сонна артерія, органи дихання і травлення. Пацієнтку відразу перевели у реанімаційне відділення, підключили до апарата штучної вентиляції легень. Було вирішено викликати ургентних спеціалістів з Рівного.
За лічені години вже працювало одночасно кілька бригад спеціалістів – прибули анестезіолог, торакальний хірург, отоларинголог, бронхолог та нейрохірург з обласного центру екстреної медичної допомоги. Вони підтвердили: шансів на одужання жінки майже нема. Проте за операції взялися.
За одну ніч пенсіонерці провели 10 оперативних втручань! «Шили» шию, провели трепанацію черепа, рятували порубану руку. Особисто брав участь в операціях і головний лікар райлікарні травматолог Іван Караїмчук.
Ніби все пройшло успішно, але рани погано гоїлися. Головне тепер, чого слід було боятися, – це ускладнень.
«Добре, що його закрили»
Два місяці пацієнтка пробула у лікарнях. Спочатку вона не могла самостійно ні дихати, ні їсти. Пізніше їй перемелювали у блендері кашки й давали через спеціальну трубку, виведену назовні (бо ковтати не могла), аби хоч трішки почала набирати вагу (адже була дуже слабка).
Розмовляти Людмила Степанівна і сьогодні не може, бо горло досі «з діркою» (на жінку ще чекають операції). Ми зустрілися з нею, коли вона вже була вдома. На мигах розповіла все, що пригадує з того страшного дня. Як син кидав її об підлогу, як побіг по лопату. Що було далі, не пам’ятає, бо знепритомніла.
Вона знає, що син зараз перебуває у СІЗО і що йому «світить» покарання за замах на вбивство. Запитую, чи болить через це материнське серце. Вона опускає очі, а тоді дає зрозуміти: добре, що його «закрили»…
Попереду в жінки довготривале лікування і суд. Та найстрашніше, вона сподівається, вже позаду.
Наталія КРАВЧУК, Рівненська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!