Ніна Герасимчук – інвалід ІІ групи через проблеми опорно-рухового апарату. Мешкає в селі Крупове Дубровицького району вдвох із престарілою матір’ю, також інвалідом. Знаючи про її проблеми з ногами, не здивувався, заставши жінку вдень на ліжку. Та виявилося, що вона просто прилягла перепочити, прийшовши з городу. Так, ходить, спираючись на милицю, але ж було колись, що не могла навіть звестися з постелі.
Хворими пальцями в’язала людям светри
У Ніни ревматоїдний артрит – хронічна й підступна хвороба, що знищує суглоби та важко піддається лікуванню. Захворіла ще замолоду (нині їй під шістдесят). Закінчивши медичне училище, лише рік пропрацювала фельдшером, як з’явилися проблеми з ногами. Щодень ставало все важче, аж мусила розрахуватися з роботи.
– Усе тіло боліло під час приступу, – розповідає Ніна Павлівна. – Два роки була прикутою до ліжка, дали першу групу інвалідності…
Здавалося б, життя для хворої зупинилося. Та Ніна просила допомоги в Бога й читала Євангеліє. І поступово сильні болі відступали. Але лежати каменем не могла. Стала вишивати рушники, серветки, наволочки, навчилася плести мережива для рушників, костюми для ляльок. Це була гарна розробка для пальців. Потім перейшла на шпиці. Плела костюми, светри, сукні, шкарпетки. Для себе і для односельчан, які не забували її.
На сеансах у лікаря тіло аж корчило
У столичному науково-дослідному інституті травматології та ортопедії їй зробили операцію на ногах, після якої змогла самостійно пересуватися – за допомогою милиць, правда. І болі вщухли. Можна вже було якось жити, аж тут вибухнув Чорнобиль, і недуга повернулася, стала прогресувати. Ніна знову зібралася на чергову операцію до Києва, та родичі підказали їй, що в Рівному прийматиме хворих лікар-реабілітолог Віктор Гаврилюк.
– Спочатку на сеансі лунала лише музика Сен-Санса, – згадує жінка, – та раптом почалося: ніби якась важка свинцева куля з маківки голови прокотилася по хребту, а потім мене стало корчити й вигинати, та так, що головою діставала тих, котрі стояли позаду. Я все розуміла, була при свідомості, але керувати своїм тілом уже не могла… На наступних сеансах мене розтягувало, розривало. Могла навіть шпагат зробити. Одно слово, після того сама викопала вдома вручну всю картоплю, не відчуваючи, що хвора людина…
Це було майже двадцять літ тому. Жінка-інвалід, яка пересувалася за допомогою милиць, стала, так би мовити, на ноги. Можливо, й досі ходила б, якби не смерть батька. Втрата рідної людини була для неї шоком, наслідком якого стало загострення хвороби. Втім, як бачимо, попри все, Ніна Герасимчук таки дає собі раду, веде хатнє господарство, доглядає стареньку матір.
Ігор СЛАВИЧ, Рівненська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!