Чимало лих випало на Свято-Богородичний храм села Бережки, що в Дубровицькому районі, за його двохсотрічну історію. Свого часу дерев’яна церква згоріла разом із дзвіницею та дзвонами, та у розпал Першої світової війни, відреставрована, знову засіяла банями, а нові дзвони залунали благовістом на всю околицю. Та найстрашніше чекало попереду, вже після Другої світової, коли Західне Полісся вдруге «визволила» комуно-радянська Москва.
Вісімдесятип’ятирічна Марія Мефодіївна Коваль, найстаріша парафіянка храму, згадує:
– Як помер отець Георгій (священик Георгій Вечорко був настоятелем у Бережках чотири з половиною десятки літ! – Авт.), то п’ять років не служилось у церкві. За цей час на престолі аж голуби стали виводитися. Влада збиралася зробити з неї склад під льон, уже навіть трактора голова сільради прислав, щоб купола стягнути. Та люди не дали. Свекор ночами ходив вартувати із сокирою. «Комусь-таки, – усе казав, – голову одрубаю, як полізе церкву руйнувати!» Свекор з моїм батьком і дзвони сховали, як влада хотіла їх зняти й на брухт здати. Так і збереглися.
Дякувати Богу, були і світлі часи в історії храму. Тричі його відвідували очільники єпархії, не оминають святої обителі і благодійники. Тож нині православна церква Різдва Пресвятої Богородиці в Бережках є окрасою села.
Ігор СЛАВИЧ, Рівненська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!