Майстриня з Рівного вишила тисячу сорочок
Рівненщина

Майстриня з Рівного вишила тисячу сорочок

19 листопада 2017, 01:44
0
0
Сподобалось?
0

Тисяча перша – тому, хто спинить війну в Україні

Мова про відому в місті Рівне просвітянку, майстриню рукоділля 73-річну Вероніку Велігурську. Вона вже півстоліття оздоблює вишивані сорочки українським орнаментом і наразі увінчала лік своїм витворам рівно тисячею робіт. Тисяча першу сорочку Вероніка Велігурська почала вишивати у лише світло-білих тонах і дала обітницю подарувати її тому достойнику, хто спинить війну в Україні.

Насамперед рукодільниця має на увазі Президента України. Сподівається: не наступного, а нинішнього. Зрештою, в одного очільника української держави вишиванка Велігурської вже є. Це Віктор Ющенко. Його сорочка – сіра, полотняна, з простим орнаментом, отаким, як у давнину носили незаможні селяни. На пошанування 200-річної пам’яті Великого Кобзаря Віктор Ющенко прийшов на урочистість, одягнений саме у цю «сіротинку», і у ній рівнянка з радістю та гордістю впізнала свій презент.

– Коли Україною правив Ющенко, то я зачасти чула з його вуст, – розповідає Вероніка Велігурська, – що він селянського роду, ніколи не цурався важкої сільської роботи, усім серцем шанує національні традиції. Звідси і взяв початок мій задум – вишити йому сорочку, яка б уособлювала не празник, не весілля, а важкі будні, просочені робочим потом. Світлі тони, тут, звичайно, зайві. Чорні – недоречні. Отож я вибрала між ними серединку – сіре тло. Колись на такі полотнянки казали, що вони хохляцькі. А я кажу – простяцькі, бо в такій одежі переходили цілі покоління справжніх українців, адже у селах це було найходовіше і водночас найзручніше вбрання. Отож хотілося, щоб і президентові у цій вишитій сорочині було зручно, велично і звично. Зараз на рахунку майстрині рівно тисяча різних вишитих екземплярів. Рівнянка веде їхній облік, починаючи з 1967 року, коли створила першу сорочку. Причому кожен з тисячі візерунків – ексклюзивний, неповторний.

– Ці візерунки народжуються по-різному: з українських традицій, з уяви і навіть зі сну, – зізнається майстриня, – а оця «Рання осінь» (показує тисячну вишиванку – авт.) з’явилася з Цуманського лісу на Волині. Там я збирала гриби, прихопила додому також жмутик гарного опалого листя, горобини. Розклала все на столі – і бачу: дивовижна краса. Того ж дня я й почала втілювати її у вишивку.

Роботи рукодільниці представлені у різних куточках світу. Окрім України, найбільше – в Канаді, Сполучених Штатах Америки, Австралії, Польщі, Греції… Є навіть в Саудівській Аравії.

– Тепер на черзі Китай, – каже рівнянка, – бо недавно на одному з фольклорних фестивалів підходять до мене китайці-студенти і приглядаються до вподобаної ними сорочки. Вона одна, а вони хочуть таких аж чотири – кожному. І обов’язково, щоб були кольори українського прапора, бо, мовляв, навчаються в Україні, тож відповідно, є її патріотами. Кажу у відповідь: я однакових сорочок не маю і не створюю. Зійшлися на тому, що за місяць я їм вишию сорочки з різним орнаментом, але при цьому колір на всіх буде жовто-синім. Зрештою, з моїми вишиванками бувало по-різному: комусь продавала, комусь дарувала.

Але при цьому, як стверджує вишивальниця, у неї ціни диференційовані. Тобто, коли бачить, що у бажаючого придбати виріб фінансові можливості невеликі, то може такому майже задарма віддати. А ось з багатіями поторгується. Правда, серед останніх інколи трапляються справжні скнари. Було якось: забажав придбати у Велігурської ексклюзивну роботу один банкір. Казали, що його статки становлять сто мільйонів. «І що ви собі думаєте, – починає «сповідуватися» Вероніка Олексіївна, – він на мою ціну у 200 гривень демонстративно закидає, що це, мовляв, дорого, що я значно переоцінюю власну роботу. А ось якщо за сто, тоді візьме. Моя ж сорочка, повірте, як золото. Я над нею днів десять просиділа, день і ніч, доки останнього орнаменту не вивела. Чесно кажучи, цей доволі тривалий торг так зачепив мене за живе, що я буквально вихопила з рук банкіра вишиванку, і якщо б він навіть погодився на мою пропозицію, все одно б уже не продала.

Натомість таким своїм улюбленцям, як письменник і народний депутат України Володимир Яворівський, колишній нардеп Юрій Кармазін, рівнянка від щирого серця презентувала білі вишиванки. Нині ж виношує намір, аби догодити вишитою сорочкою ще одному своєму улюбленому поетові Іванові Драчу.

А найкращої своєї вишиванки, як зізнається Вероніка Велігурська, вона, попри «тисячний рубіж», ще не створила. Принаймні, у задумі є щось унікальне з назвою «Біла лілея». Тут світлий орнамент має лягти на біле блискуче тло. Така робота неймовірно складна і важка. Уже декілька разів намагалася майстриня поєднати ці дві світлини. Виходило непогано, але має бути ще краще – такий душевно-творчий порив вишивальниці варто лише вітати. Як загалом і всю подвижницьку справу пані Вероніки – вдягати люд не в «останні крики моди», а в те, що шанувалося в Україні з діда-прадіда.

Цікаво, що першу вишиванку, яка розпочинає лік другої тисячі робіт Вероніки Велігурської, вона задумала подарувати тому достойнику, хто спинить війну на сході України. А ще недавно взяла участь у створенні «Вишиваної карти України», в яку, як сама каже, від своєї рідної Рівненщини заклала теж візерунок-символ миру.

Сергій НОВАК, Рівненська область


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися