Один з найстарших жителів села Яловичі Млинівського району Василь Матусевич знаний та шанований чоловік у селі. Він – фронтовик, а його дружина Ніна, на жаль, нині покійна, була депутатом Верховної Ради УРСР з 1967 по 1971 роки. Саме завдяки їй Василь Максимович побував у Києві серед знаних політиків і навіть пив чарку з самим Генеральним секретарем ЦК КПРС Леонідом Брежнєвим.
Василь Матусевич прожив непросте життя. Його разом із братом молодими хлопцями забрали на Другу світову війну. Добре пам’ятає фронтові дороги: Угорщину, Румунію, Болгарію. Був мотоциклістом. Возив кулеметника та його помічника. Дякувати Богу, додому повернувся без поранень. Допомагав відбудовувати зі згарища село. Згодом познайомився з гарною дівчиною Ніною із сусіднього Новостава Луцького району.
– Вона була хорошою, роботящою. Робила телятницею в колгоспі, – розповідає чоловік. – По відгодівлі молодняка була найкращою в районі, от і «насватали» її депутаткою стати. За неї тоді всі люди проголосували. То не теперішні часи, що всі депутати в грошах купаються та на дорогих машинах їздять. Ніна з ранку до смерканку на фермі працювала, і лише на пленарні засідання та якісь урочистості до столиці їздила. Одного разу, здається, тоді відзначали 50 років радянської власті, взяла й мене до Києва. Туди навіть Брєжнєв з Москви приїхав. Нас з поїзда зустріли, всюди возили. Що я, простий хлопець із села, бачив? А тут Верховна Рада, палац «Україна». Спочатку було засідання, потім концерт, а потім, ясно, що п’янка. Бре жнєв між нами ходив, як простий чоловік. Ніякої охорони навколо не було. З кимось говорив, з кимось жартував. Навіть дав моїй Ніні тоста сказати, бо йому донесли, що вона приїхала з чоловіком-фронтовиком. Хоч і переживала, але гарно говорила. Вона в мене молодчина була. Ми ще й поцокалися з ним.
На жаль, відійшла у Вічність дорога й кохана дружина, з якою Василь Максимович прожив в добрі та злагоді не одне десятиліття. Виростили сина й дочку, які давно розлетілися по своїх гніздечках. Тож тепер Василь Максимович сам зостався у хаті. Правда, донька Леся часто навідується. Город полоти, квіти доглянути, які казковим віночком обіймають всю господарку.
– Дякувати Богу, тато ще тримається, – додає донька. – Бере косу в руки та йде обкошувати бур’яни, які не дають спокою. Має кілька курок, ще песика тримає. Отак і господарює потихеньку.
Минулого року, саме на День Незалежності, Василь Матусевич відзначав 90-літній ювілей. Вітала його родина, представники влади приїжджали. Чесно кажучи, дідусь гарно виглядає на свої поважні літа. Не жаліється на старість та болячки.
– Може, були у вашій родині довгожителі? – цікавлюся.
– Аякже, – погоджується й починає рахувати: – Двоюрідний брат Йосип і тьотка Євдокія прожили 94, друга тьотка Лікерія – 91. Тож було в кого вдатися, – сміється.
Спілкуючись із цим веселим, добрим дідусем, бажаємо йому міцного здоров’я та довголіття, щоб ще багато років топтав ряст на землі.
Руслана ТАТАРИН, Рівненська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!