На 45-ті уродини подарувала собі... 19-ту дитину!
Рівненщина

На 45-ті уродини подарувала собі... 19-ту дитину!

25 січня 2019, 12:02
0
0
Сподобалось?
0

 

І має вже 13 онуків

Село Глинне Рокитнівського району Рівненщини б’є усі рекорди з народжуваності. За цими показниками воно впродовж останніх років тримає... першість у Європі! Бо мало не у кожній хаті тут є мама-героїня. Найбагатодітніша з усіх – Світлана Ковалевич. 18 січня, за кілька днів до свого 45-ліття, ця жінка народила дев’ятнадцяте дитятко! «Вісник+К» з гостинцями відвідав щасливе сімейство.

Півжиття – у декреті

Новонароджений синочок тихенько посопував собі у колисочці, а батьки разом з найменшими дітками порядкували на кухні, коли ми переступили поріг їхнього дому. Ніс лоскотали неймовірні аромати, що витали довкола, бо все варилося-смажилося-пеклося. Виявилося, Ковалевичі щойно самі приїхали додому – породіллю лише зранку виписали з «конвертиком» з пологового. Та часу не гаяли й уже встигли сина у сільраді зареєструвати. Тепер гуртом взялися готувати обід і шикуватися до маминого ювілею, який святкує 22 січня.

– І де взялися ті 45 літ? – розмірковує жінка. – Ніби вчора з Петром знайомилися, першого сина на ручках колихали. А ось вже й дев’ятнадцятий на світ з’явився. Двадцять вісім років у декреті...

Господарі відкладають усі справи й гостинно запрошують у кімнату, аби розмовляти було тепло і зручно. Попереду батьків дріботить малеча (до появи на світ братика наймолодшою з Ковалевичів була Настуня, якій трошки більше року). Мама несе на ручках найцінніший згорточок, що вже малюсінькими губками просить їстоньки, і відразу, аби не хникав, дає йому молочко з пляшечки. За одну мить кімната наповнюється дитячими усмішками і... дивовижною тишею. Адже коли починають розмовляти дорослі, менші стихають і уважно слухають. 

– Треба уважити людей, а як інакше? Здалеку до нас їхали, – каже Петро Ковалевич у відповідь на мої вибачення, що відриваю від справ. – Хоча, чесно, важко вже за ці дні, багато журналістів дзвонить. Усім цікаво, чи то правда, що маємо дев’ятнадцять дітей. Тож бачите – правда.

Хоч жили по сусідству – не зналися

Світлана та Петро обоє місцеві жителі. Та зізнаються: хоч народилися і виросли у Глинному фактично на сусідніх вулицях, однак в дитинстві не зналися. Хлопець був на кілька літ старшим, то й у школі не звертав уваги на таких малих школярок як Світлана. А вперше побачив її вродливою дівчиною на проводах в армію друга, коли вже сам відслужив.

Іскорка любові запалала в обох серцях. І стала дівчина на рушничок щастя, навіть вісімнадцяти літ не маючи.

Після весілля пара вирішила починати своє сімейне життя окремо від батьків – у Рокитному. Там винаймали житло, там народилися їхні перші діти.

– Треба було думати про свою хату. У райцентрі построїтися дуже важко, купити квартиру теж. А у Глинному була батькова земля. І почали ми будову. Самі, з нуля. Знаєте, тоді нам так важко було, хоч четверо дітей мали, а зараз легше, хоч їх уже дев’ятнадцять.

В будинку було всього дві кімнатки. Окремо стояла літня кухня. Та коли одне за одним посипалися дітки, господар став розбудовувати й оселю. З роками у ній з’явилися ще дві спальні. Тоді Петро вирішив з’єднати між собою житлову та кухонну зони довгим коридором, щоб діткам зручно було туди-сюди босяка бігати.

– І зараз треба добудовуватися. Бо нам усім тіснувато, – щиро каже Петро Іванович. – Менші діти сплять по трьох-чотирьох на двоспальних ліжках, старші – по двоє. А живуть зараз з нами п’ятнадцятеро, з них одинадцять неповнолітніх. Ми з жінкою і двоє наших найменших лягаємо окремо, в тій частині, де кухня, бо у хаті не поміщаємося. А четверо наших найстарших вже мають свої сім’ї. Ми ж уже давно зі Свєтою дід з бабою, бо маємо тринадцять внуків, чотирнадцяте на підході – доця Наталя вп’яте буде народжувати.

На пологах був разом з дружиною

Їхні батьки теж створили великі родини. Світланині виховали вісьмох синів-дочок (її мама передчасно померла, маючи трошки більше сорока років), а Петрові – п’ятнадцять! Тож запитувати, чи хотіли, чи планували, я не стала. Бо одна-єдина фраза мами дала відповіді на усі подібні запитання: «А що, краще гріх на душу брати?» У тата при цих словах з’явилися сльози в очах, голос затремтів:

– Діти – це все, що може бути в людини, це саме головне. Від першого сина, народження якого так чекав, до останнього. Хоча чого останнього? То тільки Бог знає, як далі буде, на все Його воля. Пам’ятаю кожну мить, як вперше кого брав на руки, що відчував. Бо усі діти довгождані та дорогі.

– І я їх всіх шкодую та дуже люблю. І не уявляю, якби когось з них не було, – додає мама. – Хоча що ходити вагітною в двадцять, навіть тридцять, а що – майже в сорок п’ять, то різне. Зараз було носити дитя дуже важко. Але родився богатир – майже чотири кілограми ваги і 62 сантиметри зросту.

На пологах разом з мамою був і тато. Він підтримував дружину, аж поки не почалися останні потуги. Тоді вийшов, бо серце краялося. Зате побачивши сина за мить, який він довгенький, усміхнувся: «А в нас таких ще не було!»

Велику вдячність ця родина висловлює лікарю, яка допомогла багатьом дітям Ковалевичів з’явитися на світ, Людмилі Коцюрубській. Вона – завідувач акушерсько-гінекологічного відділення Рокитнівської райлікарні, має двадцять п’ять років професійного стажу, десять літ очолює відділення. Про унікальну породіллю лікар теж відгукується якнайкраще:

– Як жінка Світлана Ковалевич дуже щира і добра, а як породілля ще й дуже дисциплінована: виконує усі рекомендації, старається не тільки аби діти були здорові, а й щоб у них була здорова мама. Протипоказів до вагітності Світлана не мала. У неї хороші показники крові, немає варикозної хвороби. Єдина пересторога для медиків – вік і пов’язані з ним нюанси. Та все пройшло добре, ускладнень не було.

Щомісяця святкують по кілька іменин

У Ковалевичів майже щомісяця випадає по кілька днів народжень. Жодного немає лише у вересні та жовтні. Найщедрішим на родинні свята є січень. Бо на Водохреще, 19 січня, зустрічають ще й день народження тата, 22-го числа – іменини мами, 23-го – доньки Тетяни. А цей січень подарував їм ще одного новонародженого іменинника.

– А як ви назвали хлопчика? – цікавлюся у батьків.

– Назарчиком записали. Вибрали синочкові ім’я, як він ще в животику був. Дітки так і просили: «Мамо, йдіть скоренько Назарчика нам народіть», – згадує Світлана Степанівна.

Такій багатодітній родині ніколи бити байдики. Тут кожна хвилинка на вагу золота. Бо ж для усіх треба знайти час не тільки аби одягнути-взути чи нагодувати, а й щоб пригорнути, поцілувати, усміхнутися, добре слово сказати. Це, кажуть батьки, найважливіше!

Закрутки роблять тисячами літрів!

А тримають Ковалевичі чималу господарку. Тільки біля двох корів треба скільки попоходити! А ще ж є інша живність, город. Дуже виручає ліс. Як починається ягідна та грибна пора – усі там. З дарів лісу варять компоти, роблять інші закрутки. Не десятками – сотнями банок! Як стали батьки згадувати, чого і скільки за літо-осінь закривають – літри рахують... тисячами!

Хліб мама-героїня для свого сімейства пече кожні два дні. Часом на заквасці, а часом – «скорий», на дріжджах. На раз – по вісім великих буханців по півтора кілограми кожен. Чотири булки легко з’їдають за день, хоч на столі стоять й інші наїдки. Бо Світлана Степанівна не звикла готувати «виварку» супу чи борщу на цілий день, а готує всього 4-5 літрів на один раз. Тоді знову варить щось свіженьке – бульбяночку (товчену картоплю) чи кашу, а до неї м’ясну зажарочку чи котлети. Обід старається пекти у печі, щоб смачніше було.

– Їжі, треба зізнатися, у нас йде багато. Біля печі треба потанцювати. Але на здоров’я! Хай їдять, – каже усміхнена мама. – На кухні дуже допомагають дівчата. Делікатес для усіх – голубці, їх найбільше люблять, хоч готуємо рідко. А ще – пельмені. Ліпимо їх більшечкими, як варенички, щоб було швидше.

На обличчі цієї жінки не видно втоми – ні від недавніх пологів, ні від буденних клопотів. У тому, як живе, знаходить радість, щастя. За все, що має, вдячна Богу. І чоловіку, який є надійною підтримкою та опорою, справжньою половинкою, дарованою Небесами.

Наталія КРАВЧУК, Рівненська область

Фото автора

Передрук заборонено!


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися