Двоюрідний брат розповідає про родича-президента
Старожили села Великий Житин, що за кілька кілометрів від Рівного, добре пам’ятають іменитого земляка Леоніда Кравчука, розповідають історії про його шкільні роки. Тут та в навколишніх селах проживає чимало родичів першого президента незалежної України.
Розумом вдався у маму Химу
У селі люди кажуть, що мати Леоніда Кравчука Хима була із незаможної сім’ї. Коли якийсь родич поїхав на заробітки до Канади, його дружина забрала дівчину до себе, а згодом видала заміж за Макара. Аби молоде подружжя мало власне житло, їм виділили сушарню, де колись сушили тютюн.
– Хима була дуже розумною. Вона не вимовляла букву «р», проте вміла сказати так, щоб у жодному слові її не було. Леонід вдався у матір. Завжди ніс зі школи багато книжок. Часто читав своєму діду, який був неграмотним. Коли Леонід вступив в училище у Рівному, щодня пішки ходив у місто, – пригадує однокласниця екс-президента Тамара Мельничук. – Макар з фронту не вернувся, загинув під Білоруссю. За кілька років мати вийшла заміж вдруге.
Двоюрідний брат першого президента Леонід Мельничук розповідає, що другий чоловік Хими Сильвестр мав крутий характер, був у всьому категоричним. Проте дружину не ображав, а її дитину від першого шлюбу прийняв як рідну. Коли у подружжя народився спільний син Михайло, до обох хлопців чоловік ставився однаково. Родина була набожною, Хима часто ходила до церкви, брала із собою й дітей.
– Мій батько і мама Кравчука були рідними. Вони з багатодітної родини. Як уже мали свої сім’ї, часто ходили одне до одного у гості. Леонід був на сім років старшим за мене, тож у дитинстві ми спілкувалися мало. До баби, яка жила з нами, він приходив рідко. Може, мати не пускала, бо йти далеко, – пригадує Леонід Гаврилович Мельничук. – Якось ми дітьми прийшли колядувати до тітки Хими. Я попросив води, а чашка до табуретки примерзла, так холодно у хаті було. Жили незаможно. Це згодом Сильвестр побудував хату, а до того вони так і мешкали в сушарні. Хима завжди гордилася Леонідом. Якось розказувала, як колгоспний тракторист розвернувся у неї на городі й втоптав ріллю. Льоня приїхав, як дав йому перцю, то він не знав, куди подітися, потім вибачатися приходив.
Сільська делегація на ювілеї президента
Леонід Мельничук розповідає, коли Кравчук жив у Києві, Хима часто гостювала у нього. Син хотів, аби мати назавжди залишилася у столиці, бо здоров’я мала погане. Проте жінка навідріз відмовлялася. Казала, що у селі поговорить із сусідами – і їй легше, а в Києві не має з ким і словом обмовитися.
– Тітка поралася на городі, їй стало недобре, і вона померла. Кажу тоді до свого батька: а хто ж ховатиме? Бо ж за часів Союзу релігія була під забороною. А тато наївний, без освіти, відповідає: «Та як хто? У церкву занесуть і відспівають як годиться», – розповідає Леонід Гаврилович. – Коли стало відомо, що померла мати Кравчука, приїхали представники з обкому та райкому партії, познімали у домі всі ікони, побілили хату і поставили портрет Леніна. Труну з дому повезли просто на могилки. Коли мали закривати гроб, хтось з родичів поклав покійниці у руку іконку. Партійні помітили і поглядом спитали у керівника, чи забрати. Той махнув рукою, що нехай буде. Пізніше рідні взяли з могили землі, занесли до церкви і відспівали, як годиться.
Леонід Мельничук розповідає, що, потрапивши до влади, Кравчук часто приїжджав на малу батьківщину. Щороку відвідував могилу матері та молодшого брата, який загинув в автокатастрофі неподалік села. Чоловіка збила машина з причепом, яку занесло на слизькій дорозі. Начебто Кравчук не наполягав на покаранні водія.
– Коли хоронили Мішу, була така грязюка, що не пройти. Леонід Кравчук приїхав на похорон з владною верхівкою. Голова колгоспу приніс їм гумові чоботи, аби вони пройшли до кладовища, – продовжує родич першого президента. – Після того вулицю на могилки заасфальтували. Якось ми зустрілися у поминальну неділю, й Кравчук питає, з якого я року. Відповів, що з 1941-го, а він жартома: «Пацан». Посміялися… Говорили недовго – про щоденні клопоти, сім’ю… В гості один до одного не напрошувалися. Коли брат святкував 80-річний ювілей, запросив у Київ делегацію із сільської ради. Мене не кликав, бо тоді двоюрідних ще багато живих було. А от з племінником, Михайловим сином, він підтримує гарні стосунки. Кілька років тому Леоніду зробили складну операцію, після того на Рівненщині він не був.
Батьківської оселі Леоніда Кравчука у Великому Житині вже немає. На запитання, чому не зберіг родинне гніздо, односельці відповідають коротко: перший президент не мав до тієї хати жодного відношення. Кажуть, що житло перейшло у спадок родині його брата. Додають, свого часу хотіли облаштувати в домі музей імені відомого односельця, проте той відмовився. Сказав, що подібних почестей заслуговують лише покійні.
Марія МАРТИНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!