Скільки настраждалася родина Демидчиків із села Уріччя Володимирецького району зі своєю Софійкою. Народилася дівчинка хворою. Рятувати крихітне маля зголосилися аж у Німеччині. З трьох місяців почалася її боротьба за життя. І це ж треба такому статися: коли дитині вже виповнилося 10 рочків і, здавалося, усі митарства давно позаду, сталася із Софійкою нова біда.
Гроші на операцію збирала вся Німеччина
Мама Тетяна не хоче згадувати той страшний діагноз, який мало не відібрав у неї щастя мати донечку. Каже, у Києві в Охматдиті профільний лікар був у відпустці, а час не чекав. Шукали вихід на іноземні клініки і дізналися, що подібну операцію в Німеччині провели хлопчику з Володимирецького району. Це давало надію. Зустрілися з його батьками, знайшли перекладача, який допоміг підготувати усі документи, і маленьку Софійку взяла під своє крило волонтерка Маріанне Ріхтер. Вона знала, що в родини немає необхідних 23 тисячі євро, тож стала збирати кошти для української дівчинки у Німеччині.
– Це було якесь диво, – і сьогодні без сліз не може згадувати той момент, коли все було готове до операції, Тетяна Демидчик. – Нам ледве вдалося нашкребти п’ять тисяч.
Операція пройшла успішно – закордонні медики зробили неймовірне! І батьки, повернувшись додому, пилинки з донечки здмухували, так її берегли. Оберігали сестричку і старші брати. Та лихо підкралося несподівано.
Невдячний знайда
На початку нинішнього літа тато Михайло знайшов на городі біля хати пораненого бусла. Той мав пошкоджене крило, тож злетіти не зміг. Шкода стало білокрилого. Вирішили Демидчики лелеці допомогти. Обмили його біля криниці, обробили рану перекисом, забинтували крило. Мама взяла птаха на руки і несла в сарай, аби собаки не зробили йому шкоди. А Софійка поспішила відчинити неньці двері. Та зненацька бусол сіпнувся і... дзьобнув дитину просто в око.
Якби в руку чи ногу, може, досі й сліду від рани не було б. А так птах великої біди наробив. Кинулися батьки знову по лікарях. Були в Одесі в інституті Філатова, у Рівному. Обстежувалися, лікувалися, та навіть найменшої надії на те, що дитина зможе на хворе очко хоч щось бачити, українські медики не дали.
І знову Демидчики стали шукати свою німецьку рятівницю – Маріанне Ріхтер. Вона, як і десять літ тому, не відмовила. Знайшла хорошу офтальмологічну клініку, домовилася про обстеження. А коштами допоміг нардеп Віктор М’ялик, уродженець сусідніх Воронків, велику підтримку надали і сільський голова Мульчиць Максим Шарабар, який опікується Уріччям, родичі та друзі, перекладачі та волонтери. Та, на жаль, і в Німеччині надії на відновлення зору не дали.
«Якби дитину оглянули в Америці...»
– Там ми зустріли священника української церкви, який родом з Тернополя. Він був з нами як перекладач. Коли медики сказали, що не можуть зробити, аби Софійка знову бачила на скалічене очко, я була у розпачі. А він підтримав. Розповів, що українським військовим, які мали поранені очі і яким не змогли допомогти в Німеччині, потім робили успішні операції в Америці. І вони знову стали бачити. Тому надії втрачати не варто. Ця думка не дає мені спокою. Якби ж дитину оглянули в Америці! – плаче мама дівчинки.
Сама Софійка стійко переносить усі випробування. Вона весела, життєрадісна дитина, мріє вилікувати очко і стати перукарем. Каже, робити гарні зачіски їй подобається змалку.
Тетяна Демидчик звертається до кожного, хто може допомогти зв’язатися з провідними американськими офтальмологами, щоб не залишили її дитину в біді. Вона готова знову йти по людях з простягнутою рукою, аби тільки дати Софійці шанс жити повноцінно. Родина буде вдячна за будь-яку інформацію з приводу світових новинок у лікуванні складних очних травм. Адже медицина не стоїть на місці, технології вдосконалюються.
Наталія КРАВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!