Марія Сергіївна та Григорій Андрійович ГАВРИЛЮКИ у 2016 році
Рівненщина

На Рівненщині бабця через онуку змушена зимувати у хліві

15 грудня 2019, 19:22
6
0
Сподобалось?
0

Старенькі Григорій і Марія Гаврилюки з Городця Володимирецького району жили у малесенькій літній кухні, журилися, що і з тієї їх можуть виселити: онука Іра про це до суду заяву подала. Майже три роки тривала тяжба. Суд став на бік старих і постановив, що вони можуть жити у своїй хаті. Григорій Андрійович цього рішення не дочекався – пішов у кращий зі світів. А Марія Сергіївна так і не може в’їхати у свою хату…

Діда відспівували в «хлєвє»

«Хлєвом» баба Маша називає літню кухню. Колись її прибудували до хати з тонких блоків, поставили одні, а не подвійні двері. Тут вони з дідом і жили останніми роками після того, як відписали у нотаріуса онуці хату. Думали, що то договір довічного утримання, а насправді була купівля-продаж. Хоч старенькі божилися, що грошей від своєї онуки Ірини Тригуби не отримували.

– Я топила по три рази на дню, і все одно було холодно. На стінах льод був, двері одіялом завішувала. Діду ногу відрізали, там загноєніє пішло. Його в больніцу забрали, – плачучи розповідає баба Маша.

– Тато дуже просився додому. Усе казав, що хоче померти у своїй хаті, бо він її не продавав, – каже дочка Оля.

Помер Григорій Андрійович на лікарняному ліжку пізно ввечері 15 січня цього року. Труну з його тілом занесли у «хлєв». Туди приходили прощатися з великим трударем люди, минаючи двері хати, яку він збудував за життя.

–  Ми не забороняли вносити діда у хату. Нам ніхто навіть не сказав з родичів, що він вмер. Сусідка прийшла: «Іро, розчищай сніг, діда помер».  То нащо так було робити? – обурюється внучка.

– А шо було говорить? Вона не приймала діда живого, то і мертвого не схотіла б, – відрубала баба Маша.  

«Не хочу жити у прохідній кімнаті»

Не минуло і року після смерті господаря, як суд виніс рішення не чинити перешкод вселенню у хату Марії Сергіївні Гаврилюк. Її дочка Оля розповіла, що двічі приходили судові виконавці, поліція, але так і не змогли бабу в хату вселити.

– Так вона мені дає комнату, що на вході, – обурюється баба Маша. – Вона мала: я там не можу ні табуреточки, ні стола поставити. Груба там з кухні топиться. Спозарання буде тарахкотіть відрами і каструлями. А двері прямо в сіни виходят, а там дме. Я хочу на проходний двір, а мою комнату, де ми з дідом житку прожили. 

– У тій комнаті, за яку баба говорит, моя дитина живе. То шо, я маю дитя виселити? Не буде цього, – каже Іра. – Я не бороню їй жити. Це всі бачат. Кажу: «Вносьте ліжка». Не хочуть. А де в рішенні суду записано, в якій комнаті їй жити? Ви думаєте, мені добре в такому пеклі жити? Та хай гроші вернут, які я в цю хату вклала, – сьогодні звідси піду. Нащо вони мене тоді впустили? Щоб іздєватца? А так я буду захищати своє право власності. Ми сюди вже стільки грошей вклали!

Що ж робити бабі Маші, яка, маючи на руках рішення суду про право жити в будинку, знову зимуватиме у «хлєвє»?  

Начальник Володимирецького районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Володимир Ніколайчук розповів, що вони двічі виїжджали у Городець, аби виконати виконавче провадження. Залучали працівників поліції, сільської ради.

– У рішенні суду записано, що має бути забезпечене безперешкодне входження в будинок. Марії Сергіївні при нас перешкод ніхто ніяких не чинив. У якій саме частині будинку вона має право перебувати, у рішенні не сказано. Я роз’яснив усі права і пояснив: якщо вона хоче жити у конкретній кімнаті цього будинку, то треба звернутися до суду про виділення частки. 

Дуже шкода баби Маші, яка на старості літ, народивши і виростивши семеро дітей (двоє вже померли), не має до кого голови прихилити. Як так? Зовсім поруч у цьому ж селі живуть її дочки Оля, Свєта, Рая. Якщо вже у внучки совісті немає, то невже рідні діти не можуть забрати матір до себе, щоб не жила у тому холодному «хлєвє»?

– Я хоч завтра готова забрати маму до себе, і сестри зовуть. Та вона не хоче, каже, що буде вмирати у своїй хаті. То я щодня їжджу скутером і їсти їй вожу, – відповіла дочка Оля на моє питання.    

– Ну, як маю йти до дочок? – розмірковує баба Маша. – В Олі вісім душ живе у трох комнатах. У Свєти три дівчини, туди тоже не піду. А до Райки хай її доця йде! Чого я маю по чужих хатах, хай і доччиних, доживати, коли у мене своя є?

Важка ситуація. Точно знаю, як би вчинила я. Забрала б чоловіка, дитину, свої речі і вибралася з хати, як тільки почалися конфлікти. Бо так правильно і по совісті. Це хата діда з бабою. Жити у постійній колотнечі – пекло. А головне, що все це на очах у малої дитини. Невже вони не розуміють, що коли вона виросте, то для неї буде нормальним відправити своїх старих тата й маму жити у «хлєв»?

Наталка СЛЮСАР


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Коментарі

  • Невідомо
    Невідомо

    Справді жаль онуку, я думаю потрібно спочатку було зважити всі за і проти, а тоді щось писати такого роду. Бабуся не йде на примирення, а починає ставити свої принципи вище всього, там чітко видно у розмовах. Я пишу через те що мала досвід у таких відносинах. А ті хто вважають що Ірина повинна забрати речі і дітей і кудись подітись, то дуже помиляються ця людина жила і наживала все для цього будинку, а тепер має покинути свою роботу і свої гроші?! Ніхто з нас так не зробив би... У кожного своя думка на це, але я на стороні Ірини, бажаю терпіння і мудрості!!!!

    16 грудня 2019, 03:05
    Відповісти
    • Побудував будинок, подарував онучці, а вона вас нахер з хати... ну 100% права онука, правда ж?

      16 грудня 2019, 09:41
      Відповісти
      • Невідомо
        Невідомо

        "нахер" як ви кажете з хати, це тоді коли бабці не подобається кімната яку їй виділили, бо там місця мало?! Чи вона така занадто горда щоб сказати що дідусь помер?! Людина прожила життя, вже повинна бути розумнішою, на старості не може налагодити відносини з рідною онукою. Про велику кімнату "де житку з дідом прожили" вона не думала коли хату у нотаріуса переписувала??? Думала будинок перепише, щей покерувати можна буде.

        16 грудня 2019, 11:27
        Відповісти
  • Раїса.
    Раїса.

    Я сама бабуся. Буду щаслива, якщо котрась внучка буде жити в моїй хаті. А я буду жити в літній кухні. Нема проблем. Нам одної кімнати, старим людям хватить. Менше прибирати. А бабуня, яка по судах ходить і гмоші адвокатам віддає, краще б дала ті гроші внучці, щоб ту кухню утеплили, поставили пластикові вікна з потрійним склом. Да живи, бабо, не тужи. Але як немає в людини розуму, то нічого не зробиш.

    16 грудня 2019, 19:59
    Відповісти
    • Невідомо
      Невідомо

      Ось про це я і хочу сказати. Що як би була розумна голова, то ми зараз тут нічого не писали б. У кожної сім'ї приходить час до поділу нажитого майна, розумні люди, старші дають право вибору молодшому поколінню і у них все спокійно і бабця добра і онука, а ті кому чогось бракує "виносять своє сміття з будинку" на сміх людський.

      17 грудня 2019, 02:10
      Відповісти
    • Мама Раю заберіть свою любу Іринку а на придачу щей внуків з Варашу і живіть собі в мирі і горя незнайте, бабу " смердячу", (як ви кажете на неї) залиште в спокої.........

      11 січня 2020, 22:41
      Відповісти

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися