Частину творів знищило КДБ і спалили в грубці селяни
Про українського поета та перекладача Грицька Чубая, уродженця села Березини Радивилівського району, що на Рівненщині, нещодавно відзнято повнометражний документальний фільм. Зйомки тривали півроку, а ідея кінострічки належить доньці письменника Соломії.
У радянський час через поетичну поему «Вертеп» Грицька Чубая переслідували, у його помешканні проводили обшуки. Перебування Чубая в КДБ призвело до депресії, а виснажлива фізична праця вантажником - до розладу здоров'я. Важкі матеріальні умови змусили Чубая працювати деякий час на будовах Сибіру, що знищило його.
Не стало Грицька Чубая в 1982 році, на 33-му році життя. Посмертно його прийняли до Спілки письменників України, і тільки тоді радянська влада дозволила друкувати його вірші та поеми «Вертеп», «Відшукування причетного», «Світло і сповідь», «Постать Голосу» та «Плач Єремії», переклади російських, іспанських, чеських та польських поетів.
- Ідея розповісти всю правду про батька жила в мені давно, - розповідає донька Соломія. - Хотілося зняти фільм, у якому донька шукає свого батька: і в житті, і в творчості. «П'ятикнижжя» - це повне зібрання творів Грицька Чубая, яке торік побачило світ. Перечитавши ще раз усі батькові твори, я заново зрозуміла, наскільки Грицько Чубай як поет безмежний. Талановитий режисер та сценарист Сашко Фразе-Фразенко сам підійшов до мене і сказав, що готовий зняти документальну кінострічку. Ось так, крок за кроком, ми й створили фільм. Найбільшим враженням для мене стала подорож до рідного села і хати, яку збудував мій дідусь Петро. Все було дуже рідним. Там багато хто має прізвища Чубай і Гетьман (батько Грицька в часи переслідувань взяв прізвище дружини - Гетьман). Вулиця, де стоїть дідусева хата, тепер названа на честь Грицька Чубая.
У фільмі буде розповідь про те, чому не все з написаного дійшло до читача. Одні вірші - через кадебістське переслідування та вилучення, інші - через необізнаність, як-от у ситуації з Ніною Загребою.
- Досі не можу заспокоїтися через те, що спалила Грицькову писанину, - зізналася п'ять років тому Ніна Степанівна, жителька села Березини. - Ми з чоловіком для прожиття купили хату, де народився Грицько. На горищі натрапили на добрячий клунок списаних листків. Ми подумали, будемо брати їх на розпал у грубці. Лише потім дізналися, що Грицько - письменник. Нині всі його шанують, у школі вивчають. Я ж у пам'ять про Грицька ставлю у церкві свічку...
Євген ЦИМБАЛЮК,
Рівненська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!