У редакцію нашої газети часто приходять листи. Хтось жаліється на проблеми, хтось описує нелегке життя. А от 88-літня бабця Катя із села Антонівка Володимирецького району на Рівненщині написала хоч прості, але такі теплі слова вдячності колективу нашої газети і, зокрема, шеф-редактору Євгену Хотимчуку. Особливо вразило зізнання: «Хоч раз в житті побачити наживо Яковича, то і помирать не страшно».
Бабуся цитує твори Хотимчука
Тож напередодні дня народження «Вісника+К», який святкуємо 25 квітня, вирішили завітати у гості до авторки листа Катерини Кот та її сім’ї. Подія неординарна, бо не часто Хотимчук власною персоною їздить до читачів. Тож, аби побачити редактора та автора багатьох книжок, до Антонівки із сусіднього села Ромейки зібралася й 75-літня родичка. На автобусній зупинці нас зустрічала дрібненька, але жвава та говірка бабуся Ганна.
– О, похожий, – ствердно засміялася, звіривши обличчя Євгена Яковича з фото на книжці «Рідна мати моя», яку везла із собою. Всю дорогу вона правила нам різні оповідки.
З квітами та подарунками ми зайшли у сільську хатину. А баба Каська, як називають її у родині, вітала Хотимчука обіймами та щирими словами: «Ой, синочку мій сердешний». Зізналася, що, читаючи книжки нашого редактора, часто сльозинки втирала, бо все написане у них «таке миле й близьке, як з нашого дитинства». Катерина Юхимівна у розмові раз у раз згадує цікаві деталі з романів та новел дорогого гостя. Він уважно слухає, і тим моментом користується метка 5-річна правнучка Оксанка. Бігом принесла фотоапарат і зробила кілька знімків. «Буде журналісткою», – сміємося. Усім тепло на серці від дитячої безпосередності, а ніс лоскочуть смачні пахощі з кухні.
Шеф-редактор Євген ХОТИМЧУК з Катериною КОТ (сидить) та її ріднею
– Ото баю (тобто кажу – авт.) невістці приказ: аби до вашого приїзду насмажила дерунів, щоб не вийшлі такі, як ви матері готувалі, – говорить колоритною місцевою говіркою бабця.
– Чи маєте ще на дачі старе дерев’яне ліжко вашої матері? – все допитується у редактора. – А про ялових курей щодня згадуємо.
Слухаючи цю розмову, я лише дивувалася, яка чіпка та світла у бабці Касі пам’ять. З творів нашого редактора вона краще за редакційних працівників знає всю його біографію. А ще дуже любить журнал «Люди і долі». Зберігає десятки його номерів.
Наш приїзд – сюрприз на день народження
Зважаючи на поважний вік, лист у редакцію від імені Катерини Юхимівни писала невістка Ольга. Але так мало у ньому розповіла про свою свекруху. Нелегким було її дитинство, бо виросла у багатодітній сім’ї. Змалку привчилася до праці. У сімнадцять пішла заміж. Виростила двох синів. На жаль, уже похоронила і чоловіка, й своїх хлопців. Усе життя пропрацювала санітаркою в місцевій дільничній лікарні. Окрім роботи, Катерина дуже любила художню самодіяльність, організовувала вистави у місцевому клубі. А що має хороше почуття гумору, то завжди була душею компанії. Зараз живе з невісткою Олею, її дітьми. Загалом має четверо онуків та вісім правнуків. Гордиться всіма, а особливо внучкою Оксаною, яка видала свою поетичну збірочку. Коли невістка трудилася на двох роботах, усі домашні клопоти були на плечах свекрухи. На старості трошки підвело бабусю здоров’я – дуже ноги болять. Ходить з паличкою. Але не може без діла, тож, коли восени збирали врожай, всю картоплю перебрала. Невістка зі свекрухою добре ладять, не сваряться.
Самі того не знаючи, своїм візитом зробили несподіваний подарунок на день народження бабусі Касі, який мав бути через два дні. І, піднімаючи чарку за здоров’я нашої поважної читачки, Євген Якович побажав їй зустріти 90-річний ювілей.
– Ой, синочку дорогенький, як побачила тебе, то тепер до ста доживу! – заявила та.
У душевній щирій атмосфері швидко збігали години у гостях. Так вийшло, що їхали до чужих, незнайомих людей, а поверталися, як від найближчої родини. Ось такі щирі та добрі наші читачі! Тож дай, Боже, частіше бачитися!
– Неймовірно зворушений і вражений цією зустріччю, – каже Євген Хотимчук. – Вкотре переконався, що недарма вже двадцять два роки випускаємо газету для людей, вона, виходить, їм потрібна. Щиро хочу вірити, що всі наші читачі такі ж прекрасні, милі, славні. Щира-прещира вдяка родині Котів і всім нашим шанувальникам. Хай вас Господь береже!
Руслана СУЛІК, Рівненська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!