Унікальний жіночий монастир-притулок діє на Тернопільщині. У селі Дранагівка, що неподалік обласного центру, у святій обителі францисканок Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ сестри опікуються вагітними дівчатами, яких покинули кохані. Монахині рятують ненароджені життя, аби покритки не вчиняли гріх аборту.
Когось вигнав з хати чоловік, хтось не зладився зі свекрухою
– Думка організувати такий притулок виникла в отця Юстиніана Городечного, настоятеля храму святого апостола Петра у Тернополі. Йому розповіли, що в одному з інтернатів для неповносправних в області є вагітна дівчина, яка планує робити аборт. Отець дуже через це переживав і сказав, аби ми нею опікувалися, – щиро розповідає ігуменя монастиря Аліція.
Відтоді й почали у Драганівку проситися ті, кому ні до кого прихилитися у житті. За неповні три роки тут допомогу отримали шістнадцять жінок – не лише вагітних, а й мам з маленькими дітьми з різних областей України. Когось направляє сюди лікарня, когось – соціальна служба. А хтось проситься у святу обитель сам. Адже монастир давно став другою домівкою і для мам, у яких не склалися стосунки з чоловіками – хто опинився з малечею на руках просто неба.
Тут не питають і якого ти віросповідання: хочеш – ходи на службу Божу в костел, хочеш – у православну церкву. Головне – віра і молитва.
Зараз у монастирі живе п’ять мам із сімома дітками. Кожну сюди привела непроста життєва історія. Так, Марія Кравчук приїхала у монастир з новонародженою Софійкою відразу з пологового будинку. Йти з немовлям на руках їй було нікуди, адже незаміжня, а вдома з мамою не склалися стосунки. Неля Дрибутій попросилася у святу обитель з кількамісячним сином на руках. Проте з іншої причини – каже, не ладнала зі свекрухою. Вона єдина, кого тут відвідує чоловік. Хоча ті паростки любові дуже несміливі, кажуть монахині. І з сумом зауважують: за ці роки жодна з дівчат, що опинилася тут через складні життєві обставини, не поїхала назад додому, до своєї сім’ї – ніхто їх не покликав… Більшість «переїхали» в інші подібні заклади.
Кімнати ділять на двох
Черниця Аліція показує, як облаштований побут у монастирі. Тут зроблено сучасний ремонт, є усе найнеобхідніше для життя, дитячі візочки для прогулянок, на подвір’ї – гарний майданчик. І всюди – безліч іграшок, аби малеча мала чим бавитися. Справді, для обділених повноцінною сім’єю хлоп’ят і дівчаток тут рай.
Звертаю увагу на те, що мами з дітками ділять кімнати між собою на двох.
– О, якби кожна мешкала окремо, то було б занадто добре, – усміхаючись, каже ігуменя.
Харчами, одягом та ліками забезпечує їх монастир, за комунальні послуги теж сплачує свята обитель. Хоча не все так безтурботно, бо жінки мають обов’язки. Одна допомагає монахиням на кухні, інша прибирає коридори, третя тримає порядок в ігровій. Щомісяця графік оновлюється – міняються повинностями.
– Але головне – зайнятися дитиною, щоб вона була задбана і чиста, – наголошує настоятелька монастиря. – Це для них найважливіше завдання.
– Скільки часу вагітним чи жінкам з дітьми дозволено у вас жити? – запитую у черниці Аліції.
– Рік. Потім кажда йде у свій бік, – відповідає.
З якою теплотою і любов’ю ігуменя Аліція розповідає про кожну жінку! Дарма, що деякі мають певні розлади психіки. Не завжди приїжджають і зі здоровими дітками. Та свій хрест – допомагати нужденним – черниці несуть сповна. Допомагають підопічним, дбають про їхніх синів та дочок як про найрідніших. А малеча з вдячності тулиться до сестер і ніжно називає ігуменю бабусею.
Наталія КРАВЧУК, Тернопільська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Анатолій
Це сестри францисканки Матері Божої Неустанної Помочі Римо-Католицької Церкви а не УГКЦ!