У Тернополі у старовинному храмі Різдва Христового є незвичайна ікона із зображенням лікаря. Це Арсен Річинський, який у післявоєнні роки відбував покарання у радянських таборах в Казахстані. Щира молитва біля його мощей та ікони зцілює від недуг, особливо від незрячості.
На прийомі пацієнти молилися
Лікар Арсен Річинський народився 1892 року в сім’ї священика на Тернопільщині. Закінчив духовну семінарію, навчався на медичному факультеті Варшавського та Київського університетів. Працював лікарем на Хмельниччині, у селі Тростянець (тепер Ківерцівський район) на Волині, згодом у Володимирі-Волинському головним лікарем міської лікарні, мав тут власну практику. Арсен Річинський відстоював українську мову в богослужіннях, адже вважав, що молитися потрібно рідною мовою. Завдяки лікарю Річинському у Володимир-Волинському соборі та у Миколаївській церкві запровадили відправи українською.
Жителі Володимира-Волинського, які знали лікаря Арсена Річинського, згадують його як добру та чуйну людину. У кінці 1930-х Річинський мав у Володимирі добротний будинок, де в одній з кімнат приймав хворих. Хто у нього раз побував, рекомендував лікаря іншим.
– У кутку в кабінеті висіли ікони із запаленими лампадками, над дверима розп’яття, – розповідала Анастасія Шлеян із села Зимне, яка служила у Річинських. – Біля медичних шаф на столі лежало Євангеліє, ікона святого цілителя Пантелеймона і лікарські книжки. Перш ніж зайти до кабінету, люди ставали на коліна і молилися.
Ікона Арсенія РІЧИНСЬКОГО
За свою українську позицію Арсен Річинський кілька разів відбував термін у польському концтаборі Береза-Картузька. А коли на Волинь прийшли совіти, за зв’язок з націоналістами лікар був засуджений на десять років таборів у Казахстані.
Дружина ростила його сина від іншої
Життя волинського лікаря драматичне. Його першою дружиною була Лідія Віленська з Шепетівки. З нею він не мав дітей, тож розлучився. На жінку було покладено церковну покуту і шість років заборонено їй виходити заміж.
Другою дружиною стала донька священика Ніна Прокопович із села Тростянець. Вона переховувала його на горищі свого будинку, ризикуючи життям, винесла з Ізяслава його лікарський диплом, заховавши у… пишній зачісці. Коли Річинського відправили на заслання, згодом дружина з двома дочками теж поїхали до нього. Але жінку чекало потрясіння. На засланні лікар зблизився з ув’язненою медичкою, яка на початку 1946 року народила йому сина. Після звільнення вона здала його у дитбудинок. А потім посадила маленького хлопчика на поїзд з чужими людьми, і так він доїхав до батька. Дружина Ніна пробачила зраду чоловіка і ростила хлопчика як свого.
У таборі Арсен Річинський завідував санчастиною, часто давав звільнення від роботи українцям. Інші ув’язнені казали: «Опять Арсюша хохлов от работы освободил». Річинський потрапив до табору в 47 років, а вийшов у 57. Помер 1956 року від крововиливу. Його поховали на станції Джусали.
Лише 1962 року дружина Ніна змогла повернутися до Володимира. Тулилася по чужих кутках, тому писала прохання про повернення свого будинку. Та марно, Річинський був ворогом. Реабілітували його лише у 1988-му. 93-річній жінці запропонували замість будинку грошову компенсацію. А невдовзі після цього вона померла.
***
2006 року труну з прахом Арсена Річинського привезли з Казахстану і перезахоронили у Тернополі. На основі свідчень про чудеса розпочато причислення до лику святих сповідників волинського лікаря. Адже біля мощей цілителя Арсена Річинського та біля його ікони, яка написана до 10-ї річниці повернення праху до України, відбуваються дива. Завдяки щирій молитві немічні зцілюються від недуг, у багатьох поліпшується зір. У церкві розповідають, що ще за життя лікар був наділений даром Господнім. Від тепла його рук зникав головний біль, втома, слабкість, а від його молитви ставало легко на душі.
Олена ПАВЛЮК, Тернопільська область
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!