Унікальну операцію у Києві провели мешканцю Тернопільщини Василю Павлюку. Він сам фельдшер і добре розумів: з таким діагнозом, як в нього, шансів на життя фактично немає. Бо потрібна пересадка серця від донора, а в Україні подібного не роблять. Зате у столиці чоловікові встановили серце механічне!

Василь з юних років марив медициною. Закінчивши Чортківське медучилище, пішов працювати фельдшером у село Сапогів Борщівського району. Ніколи особливо на серце не жалівся. Але вісім років тому він перехворів на запалення серцевого м’яза. Теперішній його діагноз – «дилатаційна кардіоміопатія» – його наслідок.

Після чергового дослідження лікарі попередили: шансів на життя без пересадки серця нема. Та в Україні це зробити неможливо. Щоб дочекатися своєї черги за кордоном, треба потягнути час. І допомагає це зробити серце на батарейках.

Василь погодився на операцію, яку йому провели у Києві в Інституті серця під керівництвом професора Бориса Тодурова та спільно з колегою з відомої кардіохірургічної болгарської клініки Дімітром Петковим. Пацієнтові встановили механічний орган, що допомагає рідному качати кров. Вартість медичного обладнання – 120 000 євро. Василеві Павлюку зробили все безкоштовно. Першими словами хірургів, які вийшли з операційної, були: «До ранку пацієнт навряд чи дожив би». Адже його стан був справді критичним.

Чоловік, відійшовши від наркозу, повеселів. Зізнається: ловить себе на думці, що у грудях нічого не болить, немає задишки. Він постійно прислухається до організму, намагаючись зрозуміти, де ж стоїть «залізячка», але йому це не вдається.

– Я наче заново народився, – радіє Василь Павлюк. – Відчуваю, що набираюся сили, приплив енергії. Є надія.

Він уже має кращий апетит і мріє про шматочок солоденького торта. Біля ліжка коханого разом з медперсоналом «чергують» мати й дружина. Вони щасливі бачити Василя з гарним настроєм, а головне – живим.

Рідних пацієнта в інституті вчать користуватися приладом, який відтепер відповідає за його життя. Наголошують, що вдома хворий повинен із собою носити сумку з двома акумуляторами, які тримають заряд дві години, та ще два запасні. Тож за зарядом слід постійно стежити. Зарядка дорівнює життю.

Цікаво, що Василь Павлюк – третій українець, якому поставили механічне серце. Перший пацієнт, на жаль, помер від інсульту. Це сталося через півтора року після операції. Другою була жінка – через дев’ять місяців їй замінили механічне серце на донорське, справжнє. Тернополянин теж сподівається на успішну пересадку в майбутньому. А поки радіє: його серце на батарейках може служити до 14 років.

Оксана НЕДІЛЬСЬКА, Тернопільська область