Валерій Примачок із Сосниці працює старшим державним інспектором рибоохорони Чернігівської області. Але, попри професійну зайнятість, йому вдалося відродити історію родоводу по маминій лінії до десятого коліна, а по батьковій – до тринадцятого. І це не лише з розповідей рідних людей, а вивчаючи матеріали Чернігівського обласного державного архіву.
– Розпочалися мої пошуки у тринадцять років, – каже Валерій Володимирович. – Повертаюся якось зі школи: сидить мій дід Олександр Бондаренко за столом і плаче. З’ясувалося, що заходив листоноша, який приніс повідомлення про реабілітацію дідового батька Григорія, якого у 1937-му засудили на п’ятнадцять років сталінських таборів.
– Це був мій прадід по маминій лінії. «А по батьковій хто були мої предки?» – визріла думка. Почав збирати інформацію, – каже Валерій Примачок. – У 2003 році при найменшій нагоді став відвідувати обласний архів. І довідався, що частина моїх предків були селянами, інша – священиками, решта – козаками. Одним з них був Марко Імшенецький, який воював у війську. Його батько Іван Стефанович виявився поляком родом із Зеленої Гури. Їхнє прізвище польською означає «служба Божа».
Валерій Володимирович розповідає про свою прабабусю по маминій лінії:
– Меланія Савівна була хранителькою пам’яті роду, грамотною людиною. Прожила 94 роки, ходила в церкву. Трагічною виявилася доля її батька Сави Афанасійовича. За те, що у 1933 році назбирав на полі колосків, представники радянської влади його дуже побили. Коли повернувся додому, у черевиках було стільки крові, що аж хлюпало. Від побоїв тіло мого пращура нагадувало місиво, навіть у п’ятках завелися черви, тож він помер. Поховала родина й ще трьох братів та сестру Меланії Савівни, які пішли з життя від голоду.
Згідно з архівними документами, двоє предків Валерія Примачка – Павло Бондаренко та Семен Примак (прізвище чомусь було видозмінене) – брали участь у козацьких походах на Туреччину.
– Вдалося розшукати Універсал за серпень 1700 року, підписаний Іваном Мазепою в Батурині про те, що Пилип Маркович Імшенецький за особливі заслуги перед Вітчизною має дозвіл побудувати млин-вишняк у селі Лави. Працює такий млин на весняних водах, – з гордістю розповідає чоловік.
Слухаючи розповідь Валерія Володимировича, починаєш розуміти, звідки у нього захоплення силовими видами спорту, адже чоловік легко піднімає гирі вагою 84 кілограми, бувало, що брав і 200 кілограмів, зав’язує вузлом гвіздки. Мабуть, козацькі гени, які дісталися йому від предків, відіграють у його житті та здоров’ї не останню роль.
Наталія ЛЕГКА, Чернігівська область
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!