Схема територіальної реформи по-українськи така: спочатку створюються спроможні територіальні громади, потім ліквідують нинішні райони і на їхньому місці утворюють повіти. На останньому етапі області стануть регіонами. Наразі йдеться лише про перший етап реформи – створення територіальних громад. Від початку травня на Волині (як і в інших областях) запрацював офіс реформ. Сюди стікалися пропозиції щодо того, як саме села мають об’єднуватися.

– Ми проводимо реформу згідно із досвідом європейських країн. В основі – сусідня Польща. Експерти центру реформ виїжджали на місця у райони і розповідали, для чого потрібне це об’єднання, – зазначив керівник Волинського офісу реформ Анатолій Пархом’юк. – Мета – зробити послуги максимально наближеними до людей, а громаду – фінансово спроможною вирішувати власні проблеми. Утримувати садочки, школи, поліклініки, житлово-комунальне господарство, ремонтувати дороги. Усі ці питання вирішуватимуться безпосередньо на місцях. Якщо брати той же польський досвід, то перспективу має та громада, де проживає не менше дев’яти тисяч людей. У нас же на перших порах розглядаються варіанти створення громад з населенням у п’ять тисяч. Але нижче цієї цифри опускатися не можна. Бо тоді реформа не матиме ніякого сенсу. На сьогодні найбільше питань виникає щодо того, який населений пункт стане центром громади. Такими, без сумнівів, мають стати районні центри. А от щодо сіл, то тут тривають дискусії, іноді навіть гарячі.  

Аби люди не затягували з об’єднанням, держава вирішила стимулювати фінансово. Громади, які об’єднаються до 15 липня, отримають гроші з бюджету розвитку уже цього року. Для всієї Волині сума становитиме 100 мільйонів гривень.

Ним може стати не будь-яке село. Після реформи кожен  центр стане таким собі міні-райцентром. Тому він має бути більш-менш зосереджений географічно у центрі об’єднаної громади і туди з будь-якого населеного пункту має їздити автобус. Швидка допомога до кожного села громади повинна доїжджати протягом 30 хвилин. А ще у селі має бути досить велика інфраструктура. Це адмінприміщення, поліклініка чи амбулаторія, при якій розміщений пункт «швидкої», пожежна частина, територіальний центр соціального захисту, приміщення для муніципальної міліції, школа, будинок культури тощо. Крім того, у центрі розміщуватимуться підрозділи пенсійного фонду, казначейства, соціального захисту, ветеринарної та санепідеміологічної служб, реєстрації актів цивільного стану. Тобто оформляти пенсію, субсидію, допомогу на дітей, по малозабезпеченню, отримувати дозвільні документи на будівництво, свідоцтва про народження і смерть, можна буде безпосередньо у центрі громади. Людей, звичайно ж, цікавить, а що буде зі школою чи ФАПом, які є не в «центровому» селі. Ліквідують? Ні. Як зазначив Анатолій Пархом’юк, середня школа може бути у будь-якому селі громади. Умова одна – достатня кількість учнів. Якщо ж там навчається, приміром, шістдесят дітей, то уже громада вирішуватиме, чи утримувати такий заклад, чи їм буде вигідніше залишити початкові класи, а решту школярів довозити автобусом у сусідній населений пункт. Це ж саме стосується і медичних закладів. Як вони працюватимуть після реформи – визначатимуть безпосередньо у самій громаді.      

Якщо із села пішла сільрада, то у кожному селі буде староста, якого обиратимуть на виборах. Він представлятиме населений пункт у виконавчому комітеті громади. Обиратимуть люди і депутатів, які прийматимуть важливі рішення для життя громади.   

Якщо говорити про кількість чиновників, то після реформи, схоже, їх не зменшиться. Так, по-суті, будуть ліквідовані райдержадміністрації. Але у кожній громаді з’явиться чималенький постійно працюючий штат. Як мінімум, буде голова, його два-три заступники, секретар і т.д. За оцінками експертів, громаду обслуговуватиме 20-25 чиновників. Для прикладу, у найменшій райдержадміністрації – Шацькій – працює 25 людей. Річний фонд заробітної плати там становить майже три мільйони гривень. Утворюючи громади, людям треба врахувати цю цифру і зважити, чи залишаться у них гроші на розвиток після того, як вони заплатять зарплату спеціалістам. Якщо ні, то таке об’єднання немає ніякого сенсу. Тоді свої амбіції треба відкласти подалі і подумати про інші варіанти. У громад буде одна перевага перед нинішніми райдержадміністраціями – коли раніше кількість працюючих визначали у Києві, то після реформи люди самі зможуть вирішувати, чи потрібно їм стільки управлінців. Гроші ж на утримання платитимуть з власних бюджетів. Тому, чи буде у голови один заступник чи три – слово безпосередньо за людьми.      

Найважливіше питання – фінансове. Після децентралізації обіцяють, що  на місцях залишатиметься більше коштів. Це у першу чергу 60% податку на доходи фізичних осіб. А ще – акцизний, податок на майно, 100% єдиного податку і також усі 100% податку на прибуток підприємств та інші. На сьогодні усі ці податки залишаються в бюджетах обласних центрів. Міський голова Луцька Микола Романюк навів такі цифри: бюджет розвитку Луцька минулого року був у межах 35 мільйонів гривень, а 2015-го – вже 117 мільйонів. Різниця суттєва. Так що на цьому досвіді видно, що в об’єднаних громад гроші з’являться.

А що ж буде, коли люди не захочуть об’єднуватися? Про це і про інші важливі питання реформи  – у наступних номерах.