«Не міг дозволити, аби рідні лишилися без чоловічої допомоги», – каже лучанин Володимир Макарчук. Моряк із досвідом, який не раз пірнав із судна в океан, невдало увійшов у води лагідного волинського озерця. Як наслідок – компресійний перелом шийного хребця.

Володимирові неповних 40 років. Він – корінний лучанин. Тут навчався в школі, потім в училищі, звідси пішов до армії. І служив не абиде – на морському флоті!

«Прослужив два роки на «Гетьманові Сагайдачному», – розповідає чоловік. – Був у двох дальніх походах. А вже з армії пішов учитися на столяра. Потім у 1999 році одружився, а в 2004-му поїхав відпочивати на озеро Пісочне. Там зламав шийного хребця… Пам’ятаю, як пірнув. Там неглибоко було – усього два метри. Ще сам до кладки доплив, а потім кажу хлопцям, щоб витягували мене, бо ніг не відчуваю. Вони ще подумали, що я жартую. Тоді викликали «швидку». Зі Старої Вижівки приїхала допомога, мене забрали. Як везли до Луцька – не пам’ятаю, бо був без свідомості».

Володимир каже, що й водойму знав добре. Бо відпочивав тут з дружиною п’ять років поспіль. Уже збирався після відпочинку повертатися додому, а це було останнє занурення. Після того дня життя Володимира Макарчука поділилося на дві частини – на «до» і «після»…

Друзі називають його «стрьомним шийником», тобто – неправильним. Зазвичай люди із такими травмами не рухають руками. Володимир же може пишатися своїми досягненнями. Каже, що не міг дозволити собі, щоб дві найдорожчі йому жінки втратили з його травмою чоловічу допомогу.

«Я не вірив спочатку. Отямився в реанімації – не ворушився, на витяжці лежав. Руками не міг працювати, нічого не міг сам робити. Потім племінник приніс 400-грамові гантелі. Почав їх тягати. Зараз уже гирю 16-кілограмову піднімаю і сила є. По господарству допомагаю. Можу поїхати на базар, аби скупитися. Уже дружині чи мамі не треба їхати», – каже Володимир.

Чоловік додає, що зараз завдяки небайдужості інших у нього є надійний помічник – електроскутер. Його подарував теж товариш-«шийник». Проте Володимир зізнається, що як і кожна машина, цей залізний «коник» потребує відповідного догляду. Потрібен був зарядний пристрій для акумулятора, а сім’ї Макарчуків було важко зібрати для нього кошти.

«Товариш Олексій Курбанов розповів мені про Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк», який всіляко допомагає пенсіонерам, неповносправним. Я звернувся в приймальню Фонду, де мені допомогли оформити усі документи. Уже наступного дня перерахували кошти, потрібні для купівлі зарядного пристрою. А цьогоріч Фонд допоміг мені, виділивши гроші на ремонт редуктора», – розповідає лучанин.

До слова, Фонд Ігоря Палиці в рамках програми «З добром у серці» надає допомогу одиноким пенсіонерам, інвалідам, сиротам, малозабезпеченим сім’ям, усім, хто найбільше потребує піклування і підтримки.

За словами чоловіка, пенсії інваліда не вистачає навіть на найнеобхідніші ліки. Просити не звик. Каже, що хоче бути ще корисним, а не обтяжувати жіночі руки. А завдяки допомозі небайдужих відчув себе потрібним.

«У Фонді «Новий Луцьк» не почуваєшся прохачем. Дуже рідко трапляються такі люди, які допомагають неповносправним, пенсіонерам, – каже чоловік. – Буває так, що звернешся у міськраду, а вони ще приходять і дивляться: чи то треба, чи ні. Певно, що треба, коли людина про допомогу просить».