І засяяли над Замостям куполи
Волинь

І засяяли над Замостям куполи

3 серпня 2015, 16:29
0
0
Сподобалось?
0

Селу Замостя, що у Маневицькому районі на Волині, близько трьох сотень літ, але воно ніколи не мало православного храму. І ось в суботу тут було освячено святу обитель. Золотом заграли куполи церкви рівноапостольної Марії Магдалини.

 

Ідея спорудження храму у рідному селі належить вихідцю із Замостя, а нині лучанину Миколі Мельнику. Кілька років тому він поділився своїм задумом з громадою. І люди підтримали. Знаючи, який скрутний нині в країні час, багато хто не вірив, що церкву вдасться поставити так швидко. А нині, переступивши поріг духовної колиски, вдячно схилили перед Миколою Оксентійовичем голову.

– Знаєте, як я взяв перед громадою такий обов’язок, то сам злякався. А тоді зупинив свій ляк і почав працювати, – зізнається Микола Мельник. – Вмовив однокласника віддати свій город (а місце справді для будівництва храму дуже вдале – авт.). Тоді почав думати над проектом. Мені дуже сподобалася одна церква у Міжгір’ї на Закарпатті – от і вирішив, що наша буде подібна.

Село має лише 60 православних дворів, а на будівництво храму потрібні були мільйони. І Микола Оксентійович звернувся за допомогою до друзів. Радіє: куди не стукав – ніхто не відмовив. Благодійників називає поіменно. Хтось грошима допоміг, хтось пісок завіз, хтось дерево для будівництва дав. Інші поділилися… цукром та зерном. Так-так, всяка поміч стала у пригоді, адже селяни організували продаж солодкої продукції та збіжжя й виручили за них немалі гроші. Коли звели стіни, потрібно було думати за вікна. І знову відгукнулися добрі люди – профінансували склопакети. Аби не згубити жодного імені, Микола Оксентійович навіть вирішив започаткувати спеціальну «Книгу благодійності». У ній закарбовані прізвища усіх жертводавців. Найактивнішим парафіянам з нагоди освячення церкви у селі Замостя було вручено почесні нагороди – грамоти й навіть церковні ордени. Отримуючи їх, люди від хвилювання не стримували сліз.

Церква рівноапостольної Марії Магдалини велика, простора, світла. Саме таким був задум її фундатора. Аби зберегти природну красу дерев’яного храму, Микола Оксентійович зумисне шукав майстрів, які варять спеціальну мастику на основі лляної олії та воску. Нею покрили святу обитель ззовні, аби не темніла. Вийшло неймовірно гарно!

При вході є камінь, освячений на горі Голгофа. Він ще раз нагадує про вічне. Як і церковні дзвони, що своїм багатоголоссям доповнюють молитву. Храм справді милує і око, і душу.

Наталія КРАВЧУК,

Волинська область

 


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися