Волинь

Через 30 років розшукала чоловіка

4 вересня 2015, 10:57
0
0
Сподобалось?
0
Але знову посварилися – «завинила» окупація Криму
 
Яких тільки доль, щемливих історій після довгих літ розлуки не побачиш у відомій телепередачі «Жди меня». Проте трепетною не назвеш зустріч Миколи Бурима з дружиною, з якою розійшовся тридцять років тому. І дотепер не розуміє, для чого вона його розшукувала аж через телебачення, коли добре знає, де він живе.
 
61-річний Микола Бурим змолоду мешкає у Лукові Турійського району. У 1980 році у їхнє селище до подружки приїхала 20-річна Наташа із Севастополя. Міська дівчина неабияк відрізнялася від своїх ровесниць. Тут вона залишилася і стала працювати. Хто кому перший сподобався, Микола тепер не пригадає. Побралися, народилася дочка Лєна, але, каже, характерами не зійшлись. І через три роки Наташа забрала дитину та поїхала додому. З того часу не писала, не давала про себе ніякої вісточки. Микола стверджує, що не знав її адреси, щоб хоч інколи навідатися до доньки. Відтоді минуло 30 літ. Миколу знають в окрузі як хорошого майстра техніки, машин. Із жінками він більше не сходився, дітей не має.
– Не раз проїздом був у Криму, хотілося б заїхати до дочки. А откуда знаю, де вона живе? – розповідає усміхнений Микола. – І раптом, років чотири тому, сусіди побачили по телевізору, що на передачі «Жди меня» хтось мене розшукує. Я взяв і дзвякнув.
Уже через місяць до Миколи Бурима у Луків завітали телевізійники, відзняли сюжет і запросили на зйомки передачі «Жди меня». Чоловік зізнається, що їхав неохоче, єдине, що втішало, – зустрінеться з дочкою Лєною, з якою не бачився довгих тридцять літ. Але у Києві Миколу чекала невтішна звістка – п’ятнадцять років тому не стало єдиної доньки.
– Після передачі я з Наташею общався. Так і не допитався, чого Лєна померла, – розповідає Микола. – То лі загинула, то лі шо, толком не сказала. Чогось вона не давала з дочкою бачитися, мабуть, щось приховувала. На зустріч приїхала з внуком. Йому було тоді 14 років, живе в інтернаті. А чого Саша не вдома – тоже не ясно. Зразу після передачі разом поїхали у Севастополь, побували на могилі Лєни. Наташа живе на якійсь дачі, має ще сина чи то від третього чоловіка, а може, від четвертого. Я витримав там чотири дні, подивився на її жизнь – і назад додому. Так і не поняв, чого вона мене шукала аж через передачу. Вона ж знає, де я живу, в якому селищі, – розмірковує Микола. – Що вона хотіла?
– Може, зійтися знову? – натякаємо.
– Е-е, ні, – категорично відповідає. –  Я з нею не зійдуся, багато що знаю, про це не буду говорити. То не життя. Після тої передачі дзвонили один до одного, більше вона. А після анексії Криму вона стала мені лапшу вішати, що ми бандерівці, укри. Я їй тоді сказав: «Знаєш що, дєвочка, нє хєр сюда дзвонити». І всьо – припинилося.
Як тепер живе колишня дружина Наташа та його внук – Микола не знає нічого вже з рік. На прощання життєрадісний, веселий чоловік помахав нам рукою – мовляв, тепер у нього все добре!
Олена ПАВЛЮК,
Волинська область
Фото Марії МАРТИНЮК
 

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися