Лучанина Феофана Музику називають «волинським Нострадамусом». Люди приходять до нього не лише за передбаченнями майбутнього, але і за консультаціями у вирішенні проблем зі здоров’ям. Він приймає та допомагає всім, хто звертається, бо переконаний: «Божим даром потрібно ділитися безкорисливо і лише для благих справ». 

]

«На моїх розрахунках готувалися державні зустрічі»

– Цей дар я відкрив у собі випадково, хоча тепер розумію: так мало статися, – каже Феофан Сергійович. – 28 серпня 2001 року я несподівано побачив на столі власного кабінету дивну книжечку в старовинній палітурці. Погортав її, вийшов у справах. А коли повернувся, книга зникла. Після цієї події у моєму житті почали відбуватися незвичайні речі, які не мають логічного пояснення.  

– До цього яким було ваше життя?

– Я простий сільський хлопець родом із села Лобачівки Горохівського району. Закінчив Львівський сільськогосподарський інститут. У 22 роки вже працював головним інженером найбільшого в Україні господарства. Потім мене запросили на роботу до Луцька, в обласне управління сільського господарства. Пізніше керував зовнішньоекономічними зв’язками, працював на американському підприємстві, потім у Верховній Раді України – помічником народного депутата. А згодом, коли відкрив у собі дар прорахунків і передбачень, про мене дізналися в секретаріаті Президента України і запросили на роботу у 2008 році, за президентства Ющенка. Я прораховував майбутнє, перспективи і події. На моїх розрахунках готувалися зустрічі. Але, на жаль, моїх прогнозів гарант достатньо не враховував. Якби слухав мене, то міг би пробути президентом два терміни. 18 квітня 2009 року я написав йому доповідну записку, що він у 2010-му вибори програє з мінімальним відсотком голосів. Так і сталось. 

– Якими бачите майбутні події у війні на Донбасі?

– Я бачу втрату влади в Росії. Як на початку, так і в кінці року. 12 червня стане дуже знаковим для Росії. Що стоїть за цією втратою влади, я не знаю. Може, це буде розвал, може, інші речі. Доля Путіна виявиться незавидною. До нас повернуться наші брати-українці, яких відкололи. Але для кардинальних змін і об’єднання наших земель український прапор слід перевернути: жовтий колір має бути зверху. Тільки тоді ми відновимось у кордонах Київської Русі. 

«Я стояв перед Богом»

– Якими ще незвичайними здібностями володієте?

– Я бачу пророчі сни та видіння. Мені являлися Бог, Ісус Христос, Божа Матір, святі. Так, 3 березня 2010 року під час сну я омивав своє лице свяченою водою. Аж раптом відчув, ніби піднімаюся догори. За кілька секунд я стояв перед Богом на віддалі кількох метрів. Він сидів у такій позі, як зображено на іконі «Свята Трійця: Отець, Син і Дух Святий». Але на іконі видно Його лице і одяг, а я бачив просто постать Бога, постать, закриту туманом бузкового кольору. Ця постать була втричі більша за мене, але я знав, що це Бог. Я спокійно стояв перед Ним. Як стояв би перед батьком. У лівій руці Він тримав ковшик і з нього лив щось мені на голову. Образ Божої Матері мені явився 19 січня 2008 року, на Водохреще, у Свято-Троїцькому соборі Луцька. Дізнавшись, що цей чудотворний образ недаремно явився, я попросив, щоб намалювали його. Це зробили іконописці Володимир Жупанюк і його син. Попросив церкву, щоб назвали образ Луцькою іконою Божої Матері, та передав його Свято-Троїцькому храму. Я попрохав, щоб ікона облетіла Україну для оберігання. Перший раз вона облітала Україну по кордону 19 липня 2014-го, вдруге – 19 червня 2015 року, а втретє – 14 і 15 жовтня 2015 року.

– Що би ви сьогодні побажали українцям?

– Не бажати і не робити зла нікому, тому що зло повертається. Я за цим принципом живу і це єдине хочу побажати всім. Добро потрібно робити, тоді добро і прийде.