Ледве встигли вщухнути у Ветлах, що на Любешівщині, пристрасті, викликані скандалом, що виник довкола так званих будівель-«привидів», як ветлян збурила інша проблема, яка набирає ознак уже скандалу чи не міжнародного.
Річ у тім, що село це, а точніше територія місцевої сільської ради, є прикордонням із Білоруссю, і доки кордон українсько-білоруський не почали демаркувати, усе тут було тихо й мирно. Власне, першими почали демаркацію, тобто позначати межу на місцевості, виставляючи відповідні знаки та упорядковуючи певним чином прикордонну смугу сусіди-білоруси. І коли білоруські демаркаційні роботи розпочалися уздовж Жировського каналу, місцеве українське населення помітило в діях сусідів захоплення української території. У Ветлах забили на сполох і вислали на канал делегацію, на чолі з сільським головою.
Своєрідні україно-білоруські переговори відбулися спокійно, без інцидентів. І хоча Лукашенкові демаркаційники на запитання ветлян, на чиїй території вони перебувають, відповіді ніякої не дали, проте роботи свої згорнули й забралися з кордону. Сільрада відтак звернулася до українських владних структур із цим питанням, адже реакції, крім обурення ветлян, на «білоруське вторгнення», від тих самих, скажімо, прикордонників не було. І що ж?
Виявляється, як пояснюють офіційні особи, ніякого вторгнення чи захоплення чужої території нема, білоруси діють згідно з Положенням про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Білорусь, затвердженим улітку 2014 року. Тобто кордон має проходити там, де його і збираються демаркувати білоруси. Ось така передісторія і спричинила у неділю схід селян, на якому вони одноголосно, прийнявши відповідну резолюцію, висловили незгоду з існуючою демаркаційною межею та озвучили вимогу про створення повторної спільної двосторонньої комісії для визначення проходження державного кордону із залученням до неї представників органів місцевого самоврядування. Таким чином, не вплинули на них ні аргументи з вуст очільників району, що прибули також на збори, про законність демаркації, ні засідання «круглого столу», зібраного заради цієї проблеми кілька днів тому, ні інші інформаційно-роз’яснювальні заходи.
Але чому у Ветлах незадоволені роботою спільної українсько-білоруської демаркаційної комісії, яка у квітні минулого року обстежила проходження державного кордону вздовж Жировського каналу в межах їхньої сільської ради й визначила, що згаданий канал належить Білорусі? А тому, і це не втомлювалися твердити на зборах, що раніше кордон проходив по каналу. Так було і за часів СРСР, і до демаркації за часів уже незалежної України, про що нібито свідчить і публічна кадастрова карта. Хто і навіщо пересунув його на інший,безіменний канал, що проходить паралельно із Жировським, віддавши тим самим близько 50 гектарів ветельскої землі білорусам – це питання для них найбільш болюче.
Але не тільки землі своєї шкода чи лісу, який устигли вирізати під час демаркаційний робіт і вивезти (правда, деревину ту білоруси повернули і вона начебто лежить на кордоні). З утратою Жировського каналу, який водою з Білого озера підживлює суднохідний Дніпро-Бузький канал, застерігають знаючі люди, Україна втратить і контроль над регуляцією водного балансу Прип’ятської річкової системи. А це може призвести до екологічної біди, зокрема до незворотних змін унікального ландшафту Національного парку, розташованого в долині цієї річки.
Чи законні вимоги мешканців Ветел, наскільки вмотивована їхня позиція – не нам судити. Але якщо глянути на кордон північніше Ветел, маючи перед очима топографічну мапу Волинської області, видану Київською військово-картографічною фабрикою в 2001 році (до речі, після україно-білоруської делімітації 1997 року), то позначений він саме по Жировському каналу.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!